Наша нинішня історична замальовка походить із 1609 року. Події розвивалися  у волинському містечку Клевань – маєтності князя Єжи (Юрія) Чорторийського, незадовго після підписання в Бересті релігійної унії та утворення греко-католицької церкви. Якраз у  тому часі  до поважного пана над’їхав з візитом якийсь сановник церкви східного обряду. За розмовою із духівником у князя-конвертита (новонаверненого до іншого віросповідання) виникло дражливе питання: хто ж насправді важливіший – папа чи патріарх? Чия релігія правдива: грецька чи латинська? Не змігши дати раду контрарґументам один одного, чоловіки вирішили винести дражливу суперечність на привселюдний диспут. Ба більше – запис про намір вести публічну дискусію завірили нотаріально. Визначили навіть грошову суму-винагороду за переконливу істину – 1500 злотих.

У день диспуту до Клеваня з’їхалося чимало люду. З-посеред них отець-єзуїт, професор теології з Луцька. Монах східного обряду прибув на підмогу пану-духівнику – зачинателю дискусії. Міщани й обивателі були в передчутті високоінтелектуального й вичерпного діалогу. Першим до очікуваних арґументацій спричинився грецький монах, запитуючи у єзуїта: «А чи має ваша превелебність вольність диспутувати зі мною?». Відповідь була ствердною. Почувши це, чернець неочікувано й безапеляційно відрубав: «А мені не вільно. Патріарх заборонив браттям нашим диспут всілякий вести». За тим чоловік покинув локацію дискусії, залишивши розчаровану й розгублену публіку в цілковитому збентеженні. Вочевидь саме таким чином монах мав на меті показати, що патріарх таки важливіший!

Отці-єзуїти

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.