Видання про історію Луцька і Волині «Хроніки Любарта» та генеалогічний проект Lodomeria презентують нову рубрику – про відомих невідомих волинян. Будемо розповідати про уродженців Великої Волині, які з різних причин залишилися майже не відомим на батьківщині, але внесли свій творчий вклад у різні сфери людського життя десь на інших землях. Перша розповідь – про Едварда Красінського, який народився в Луцьку.

«Аніматор синьої смуги», який став найвідомішим неоавангардистом у Польщі і через півстоліття повернувся в Луцьк.

***

Едвард Красінський – відомий польський художник, скульптор, автор інсталяцій, творчість якого пов’язана з авангардним стилем. Народився 3 березня 1925 року в Луцьку. Тут минуло його дитинство. Його пізнавальним знаком була голуба стрічка, яку він розміщав на своїх роботах на висоті 1,3 м.

Під час II світової війни ходив на навчання до Школи прикладного мистецтва в місті Кракові. Після війни, в 1945-1950 роках, навчався в Академії образотворчих мистецтв у Кракові, працював у майстернях професора Владислава Яроцького і Євгена Ейбіца.

Академія образотворчих мистецтв у Кракові. Фото з wroclaw.fotopolska.eu

Згодом переїхав до Варшави, де в 1962 році одружився з Анкою Пташковською, яка народила йому доньку Пауліну.

В 1960-1970-х роках Едвард Красінський був однією із найвідоміших постатей неоавангарду Польщі. Колеги позаочі називали його «аніматором синьої смуги», який одного разу надихнувшись чиїмось випадковим подарунком – мотком синього скотчу, обрав назавжди горизонтальну синю смугу на роль свого образотворчого гучномовця та символу.

Едвард Красінський в 1966 році. Фото з artmuseum.pl/

Синя лінія була знаком панування над простором і водночас способом перекреслювання реального світу, своєрідним поєднанням фікції, забави і мистецтва.

Свою виставкову діяльність Красінський розпочав у 1962 році. Початково співпрацював з артистами Галереї Кривого Кола, а по її закриттю в 1966 році разом із критиками Веславом Боровським, дружиною Анкою Пташковською спільно створював варшавську «Галерею Фоксаль», в якій багато разів демонстрував свої роботи.

«Галерея Фоксаль» – це одна з найменших галерей Варшави, в якій виставляли свої роботи найбільші майстри. Це була перша польська галерея, яка отримала визнання на Заході.

Про ті часи в одному із своїх інтерв’ю розповідає один з її засновників, а нині директор Веслав Боровський: «Все почалося із зустрічей в кафе. Ми були групою непокірних художників і критиків, і нас цікавило мистецтво, яке відрізнялося від того, що виставлялося в державних виставкових залах. Правда, політичні репресії вже скінчилися, але з владою треба було рахуватися».

У числі засновників галереї були такі видатні майстри, як Генрик Стажевський, Тадеуш Кантор і звичайно Едвард Красінський.

«Галерея Фоксаль» назавжди залишиться місцем зустрічей, збору і перетину творчих особистостей сучасності Красінського. Згодом вона стала символом польського радикального мистецтва, в якому змішалася історія приватного і публічного, мистецтва і побуту.

«Винахід»

З 1970 році Едвард Красінський проживав у майстерні на останньому поверсі будинку на проспекті Солідарності у Варшаві.

Красінський мав новаторське ставлення до предметів, до простору, його здібністю було побачити абсурд на кожному кроці.

У березні 1995 року твори Едварда Красінського вперше експонувалися в Луцьку. Саме так вирішив відсвяткувати своє 70-ліття на Волині відомий у світі польський художик-модерніст. Символічно, що виставка-інсталяція носила назву «Нарешті в Луцьку».

Про планування виставки в Луцьку є спогади очевидця тих подій і колеги Красінського Стефана Шидловського.

«Ще за три роки до 70-ліття Едзьо почав планувати виставку в рідному Луцьку. Відомий фотохудожник Тадеуш Рольке, приятель Едварда, поїхав до Луцька. Українські художники та влада були в захопленні від ідеї. Спочатку виставка мала пройти в обласному музеї, але згодом Рольке вирішив провести її в Замку Любарта. До Луцька їхали автобусом туристичного бюро «Калінка». Серед присутніх була дружина Анка Пташковська, яка жила в Парижі і мала там свою галерею, та донька Пауліна. Виставка в Луцьку відбулась 3 березня 1995 року, вона повинна була стати поверненням Едварда в своїх спогадах до дитинства. Красінський побачив інший Луцьк. Там, де мала бути річка, була вулиця. Як виявилось, після війни річку засипали. Між старими будинками з’явилися нові. Із старих та нових лущилася фарба. Красінський всюди бачив блакить, в обрамлені вікон, дверей та дахів. Ще здалеку Едзьо побачив мури замку, але вони виглядали не так, як до війни. Едзьо був розчарований».

Фото з magazynszum.pl

Виставка викликала неабияке зацікавлення з боку лучан, з якими митцю вдалося поспілкуватися.

В цілому доробок митця складає 15 індивідуальних виставок, остання з яких відбулась у лютому 2004 року. Його роботи виставлялись в відомих галереях світу таких міст, як Ньо-Йорк, Париж, Сан-Паулу, Рим, Лондон.

Цікаво, що в житті Красінського був період, коли він навіть грав в театрі всесвітньо відомого Романа Полянського.

Едвард Красінський в Avant-Garde Institute. Фото з culture.pl

Помер Едвард Красінський 6 квітня 2004 року в Варшаві. Після смерті Красінського його дітище «Галерея Фоксаль» стараннями доньки Пауліни була перетворена в Інститут Авангарду. Діяльність цієї приватної установи присвячена дослідженням сучасного мистецтва Польщі. Інститут фінансується коштами фонду Mondriana з Голандії та італійським митцем і художником-інсталятором Мауриціо Каттеланом. Крім того, частина студії, в якій мешкав відомий лучанин доступна для відвідувачів як музей.

Роботи Едварда Красінського.

Офіційна сторінка студії авангарду «Edward Krasiński's Studio»

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.