За кілька днів до поминальної неділі волиняни традиційно беруться прибирати могили померлих родичів, близьких та друзів. От і в Гаразджі цими днями дуже людно.

Про це йдеться у публікації Інформаційного агентства Волинські Новини.

Працівники КП «Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» наводять лад на кладовищі, вантажать сміття на техніку, а цьому їм допомагають ліцеїсти.

Проте купи сміття, мов на дріжджах, знову виростають на кожному кроці. Адже містяни, наводячи лад біля надгробків померлих предків, викидають застарілі пластикові вінки та квіти, замінюючи їх на нові.

На запитання журналістів, чому пластик, а не живі квіти, пояснюють, мовляв, живі дорого коштують та й скільки пролежать ті гвоздики? Та зауважують, що могила не може бути неприбраною та неохайною, бо скажуть, що ніхто не відвідує.

Своє чергою, продавці штучних квітів розповідають, що після Великодня на їхній товар неабияк зріс попит. Крім того, зауважують, на «похоронні» квіти є своя мода та й простоїть така краса рік. Та додають, що цього року «в тренді», так би мовити, «яблуневий цвіт».

В асортименті у продавців є і живі квіти, але їх купують набагато рідше.

Зауважимо, що за 46 гривень можна придбати цілком гарний букетик живих гвоздик, який нічим не поступається в красі «трендовому» пластику та не засмічує природу.

«Купують і живі саджанці на могилки: братики, маргаритки, чорнобривці. Висадять все гарненько, а в кінці беруть і посередині встромляють пластмасовий букет. Чому так? Не розумію… Потім все це сміття збирають працівники цвинтаря та палять за парканом. Дим стоїть такий, що очі виїдає. А метал, який лишився на згарищі, здають на металобрухт», – розповідає продавчиня Юлія.

Працівники, які обслуговують кладовище, скаржаться, що заледве встигають прибирати нові купи сміття, які з’являють знов і знов.

«Щодня є робота. Поприбирали, дійшли до кінця і починаємо все спочатку. Окрім цього, у нас ще є цвинтарі на Володимирській, Гнідаві, Рівненській та Чернишевського. Усі відходи збираємо та вивозимо у Брище, – розповідає працівник Луцького спецкомбінату Микола. – Основне сміття – це вінки та пластмасові квіти, вони марніють за два місяці, а як дощ і сонце – то й за два тижні. Приходять люди на могили і, першим ділом, викидають їх подалі, а другим – ставлять нові, такі самі».

Тим часом, за парканом кладовища догоряють пластикові вироби, які, вочевидь, не встигли вивезти у Брище. Майстер цвинтаря в Гараджі Галина Анатоліївна на запитання про самовільну утилізацію пластикових відходів дивується: «А де горить? Ми його вивозимо. Може люди десь підпалили». Заперечують очевидне й інші працівники цвинтаря.

Своєю чергою, заступник начальника Державної екологічної інспекції Сергій Дудка розповідає, що сьогодні співробітники інспекції відреагували на правопорушення на кладовищі в Гараджі не вперше. Окрім того, він стверджує, що раніше на Луцький спецкомбінат вже складали протокол за статтею 82 КУпАП за порушення правил поводження з відходами та їх утилізації. Зі слів чиновника, цьогоріч покарання підприємству також не уникнути.

Зауважимо, що згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення, за статтею 82 передбачений штраф від 850 до 1700 гривень. Схоже, що для прибуткового комунального підприємства сума штрафу не є значною, тому історія зі спалюванням пластикових вінків та квітів повторюється з року в рік.

Цього року в соціальних мережах, у пресі та навіть у храмах закликають людей не захаращувати пам’ять предків пластиковим різнобарв’ям. До подолання майбутнього екологічного лиха, яке несе за собою пристрасть вірян до штучних квітів та вінків, доєдналися й священики. Керівник бюро екології Української Греко-Католицької церкви Володимир Шеремета неабияк занепокоєний таким станом справ.

«Пластикові вінки та квіти не несуть жодної богословської символіки. Ці вироби починають шкодити екології вже з етапу виготовлення сировини, адже для цього використовують нафтопродукти. Левова частка пластикових квітів не потрапляє на сміттєві полігони, натомість їх палять, від чого виділяються численні токсичні відходи, зокрема діоксини. Та й на кладовищі та «кричуща» яскрава пластикова квітка аж ніяк не відповідає атмосфері», – резюмує Володимир Шеремета.

Втім, чи не найголовніша проблема – переконати вірян приходити на цвинтар з молитвою, а не зі сміттям. Адже пам’ять про покійних в серці назавжди, незалежно від того, скільки часу простоїть квітка, залишена на могилі.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.