Карта і компас – ото й усі хитромудрі прилади, які використовували учасники змагань зі спортивного орієнтування Держприкордонслужби. Прикордонникам довелося долати 2-кілометрову трасу на незнайомій місцевості, всіяну чагарниками, ожиною, ямами посеред волинського лісу.
Серед байок, якими люблять прикордонники потішити співрозмовників, чимало історій про те, як дехто з новобранців (або ж у пікантнішому варіанті – офіцерів) заблукали на своїх ділянках. Територія в розповідях варіюється від гір до зони АТО. А в деяких історіях додають, що навіть GPS-навігатори не рятували. Звичайно, то все байки, але орієнтування для прикордонника – абетка в роботі кожного військовослужбовця.
До слова, Інформаційне агентство Волинські Новини повідомляло, що два дні кількість прикордонників на квадратний метр в лісі поблизу села Дачне Ківерцівского району просто зашкалювала. Адже на Волинь приїхали майже півтори сотні військовослужбовців усіх загонів та регіональних управлінь Держприкордонслужби України.
Змагання тривали 19-20 квітня. Першого дня учасники долали маршрути поодинці, а другий день був присвячений командним змаганням.
Голова спорткомітету Держприкодонслужби Микола Подоляк пояснює: орієнтування на місцевості - це одне з найперших умінь для прикордонника.
«Орієнтування на місцевості для прикордонника обов’язкове. Щоб упіймати злочинця, який перетнув кордон, контрабандиста, чи злочинну групу, прикордоннику потрібно добре орієнтуватися на місцевості. А без цього жодна задача не може бути виконана. Нерідко буває ситуація, що приходить служити молодь, яка не вміє орієнтуватися. Тож такі змагання не лише визначають найкращих, а й проводяться для того, щоб підготувати наших військових до роботи», - додає він.
Власне, вміння орієнтуватися за компасом та сонцем нерідко потрібне прикордонникам під час виконання завдань. Особливо це відчувається на сході країни, куди час від часу відправляються зведені загони з різних куточків країни. і якщо свої ділянки вони можуть знати як свої п’ять пальців, то на незнайомій території ціна помилки може бути надто висока. Заблукав, пішов не туди – і можеш натрапити на ворога.
«Раніше, щоб потрапити на службу в прикордонні війська Радянського Союзу треба було мати 8 розрядів, серед яких були боротьба, орієнтування. Курсанти найперше проходили фізпідготовку. А тепер новобранці часто приходять з проблемами зі здоров’ям: мають сколіоз, не можуть підтягнутися. Тому держава повинна повернутися до здоров’я нації і занять спортом», - вважає Микола Подоляк .
Голова спорткомітету Держприкордонслужби пояснює: Волинь як базу проведення цих змагань обрали через сприятливі умови. Крім того, поєднали разом дві події. Вже у п’ятницю-суботу відбудуться змагання з самбо пам’яті загиблого прикордонника, майстра спорту з самбо Сергія Гулюка.
Фізпідготовка, орієнтування на місцевості допомагає в службі, розповідає лейтенант Чернівецького прикордонного загону Микола Тумак.
А старший лейтенант Микола Шевчук з Хмельницького додає, що змагання такого рівня тривалий час не проводилися і відновилися після кількарічної перерви. Каже, до змагань готувався і тренувався у своїй частині.
А ось старший прапорщик Луцького прикордонного загону Володимир Вербінський показав дуже хороший результат. 2,1 кілометра незнайомої місцевості він здолав за 13 хвилин 26 секунд. Зауважимо, згідно з умовами змагань, кожен учасник отримував компас, карту та талон, на якому мав зафіксувати позначки після прибуття на задані точки.
На точках, розкиданих по всій території були розташовані спеціальні «компостери», якими на талонах пробивалися позначки, щоб засвідчити, що учасник пройшов цю точку.
«Траса складна, є окопи, ожина. Складно пробиратися, але завдяки вмінню і навичкам прибіг непогано», - розповідає Володимир Вербінський.
До слова, він пояснює, що орієнтуванню на місцевості він опанував завдяки тому, що довго працював дільничим інспектором Держприкордонслужби, тренувався, а ще допомагає й хобі – мисливство.
На рівні з чоловіками змагалися й дівчата. Приміром, військовослужбовець Луцького прикордонного загону Анастасія Данилюк вже 6 років займається спортивним орієнтуванням і є кандидатом в майстри спорту.
«Очікувала, що траса буде набагато легшою, треба було багато думати. Можна було бігти через ліс напряму, але вигравав той, хто біг по стежках, бо так можна загубитися. Дуже дивно, що багато учасників були невпевнені, боялися заходити вглиб лісу. Зараз, коли в країні тривають війської дії, для прикордонників знання карти є основним завданням. Адже прикордонник, який перебуває на посту повинен орієнтуватися на місцевості, знати місце розташування не лише своє, а й ворога, знати територію, місце дислокації», - пояснює дівчина.
Додамо, згідно з результатами змагань, у трьох з чотирьох вікових груп «золото» здобули військовослужбовці Луцького прикордонного загону. Крім того, перше місце у командній естафеті також дісталося господарям.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
