На «Хроніках Любарта» розпочинається нова рубрика під назвою «Товарищи». Тут будемо публікувати спогади людей про побут радянського Луцька і не тільки, про особливості тодішнього життя з його всепроникною ідеологією, зворушливою простотою і самобутнім шармом. Якщо ви маєте чим поділитися про свої міста і села, зі свого чи чужого досвіду, і хочете про це розповісти всім, надсилайте на hroniky@gmail.com.

Сьогодні – перший запис рубрики від користувача форуму board.lutsk.ua з ніком Mihail. Публікуємо мовою оригіналу.

***

Открытие ЦУМа приурочили к какому-то  тогдашнему празднику. Как и было заведено, к открытию завезли дефициту, ждали отмашки на перерезание ленточки. Пока туда-сюда, выяснилось, что весь дефицит исчез, на полках удалось найти только...болотные сапоги 47 размера. Перерезание отложили. Праздник, к которому открывали, был естественно революционный. Срыв такого мероприятия получил политическую окраску. И «вдувание» торговым работникам было сделано не слабое. Через пару недель подвезли нового дефициту, быстренько открыли, народ ломанулся. Я даже знавал одного тогдашнего пижона (он и сейчас живет в Привокзальном р-не), которому достался переносной магнитофон (Весна-3??). С ним (магнитофоном) было принято бродить вечером в центре города (Бродвей, стометровка), вызывая у остальных сами понимаете что. Думаю, что найдутся еще свидетели тех  славных лет, пребывающие в добром здравии, которые скажут, что если  я чего и не того, так совсем чуть-чуть.

Кінець 1960-х

Довідка. Універмаг «Луцьк» був запроектований групою архітекторів на чолі з Євгеном Ходаковським і відкритий наприкінці 1960-х років. Протягом десятиліть для лучан він був «місцем, яке змінити не можна». І попри пожежу й оновлення продовжує відігравати важливе значення у центрі міста.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.