У сімдесятих роках Луцьк активно розвивався. Збільшувалося населення, з’являлися нові великі заводи, зростав темп виробництва. Грунтовий аеродром малої цивільної авіації вже не міг задовільняти потреб міста. Зрештою, вирішили збудувати великий аеропорт з твердим покриттям і довгою злітною смугою, щоб на ньому могли приземлятися великі літаки.

Запланували аеропорт ще в сімдесятих, але з якихось причин довго тягнули і відкрили його у 1984 році за 12 кілометрів від міста біля села Крупа. 12 квітня звідси здійснив перший рейс Луцьк – Рівне літак АН-2. В пізніший час тут були літаки АН-24, ЯК-40, Л-410, ТУ-104. Базувалися вертольоти.

Трохи пізніше здали в експлуатацію будівлю аеровокзалу з операційною залою, касовими відділами, поштовим відділом, кімнатою відпочинку, кафе, переговорним пунктом, вантажним відділом, медпунктом та рестораном, оглядовою терасою. Загалом на будівництво потратили понад 10 мільйонів карбованців. Пропускна здатність аеровокзалу становила 400 осіб на годину. З Луцька до аеропорту ходив рейсовий автобус №160 «Залізничний вокзал - аеропорт».

З аеропорту відправляли регулярні рейси на Київ, Одесу, Сімферополь, Харків, Донецьк, Москву та ближчі населені пункти. Відбувалися перельоти і до Стамбула. Літати було швидко і комфортно. Наприклад, в Москву з Луцька долітали за півтори години. А до Львова - за 40 хвилин.

Після розпаду Союзу в аеропорту виникли серйозні проблеми. Літаки застаріли, пального не давали, попиту не перевезення не було, криза затягувалася. У 1993 році працівники аеропорту мусили займатися «лівими» справами. Ангар здавали в оренду автозаводу – там зберігалися «Волинянки». Робили збірні ангари і продавали в Чехію, їдальню здавали для весіль. У 1997 році аеропорт офіційно закрили. 

Стан аеропорту після занепаду:

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.