Цього року наперекір обставинам спортивне життя в Луцьку не занепало, а навпаки – активно розвивається. Узяти хоча б успішні виступи в елітних дивізіонах країни футбольної «Волині» чи волейбольного «Континіум-Волинь-Університету».

Дебютним у Суперлізі цей сезон став і для волинського «Волиньбаскета-WOG». Федерація легкої атлетики завдяки співпраці з Фондом Ігоря Палиці «Новий Луцьк» відновлює спортивні об’єкти та проводить із завидною регулярністю різні змагання.

Ще однією хорошою новиною для луцьких любителів спорту може стати створення гандбольної команди. Фактично, вона вже є. ГК «Волинь-Луцьк» заявилася на участь у Вищій лізі. Про підготовку до регулярного чемпіонату та проблеми, які спіткали луцьких гандболістів, розповів голов­ний тренер команди Ростислав Ланевич.

«У Луцьку є хлопці, з якими ми ставали чемпіонами дитячих ліг. Вони всі вступили до луцьких вишів, була ідея грати у Вищій лізі. Я подав заявку, нас включили, але дуже довго календар розробляли. Цьогоріч у Вищу лігу заявилося шість команд, але інформація ця неправдива. Тому що Полтава і Київ навіть не збиралися грати. На перший тур ми мали їхати в Київ, та місцева команда не захотіла грати у «вишці». А в другому турі мали грати з Броварами, та вони попросили його перенести. Наступний тур в нас у Южному. Та, чесно кажучи, ця невизначеність убиває моє бажання грати в такому чемпіонаті. Краще їздити на турніри, ніж не знати, на яке число готувати до туру, з якою командою грати, яку тактику обрати. Організація така, що в мене опускаються руки. Я не хочу там зараз грати», - зазначив Ланевич.

Найбільша проблема, що може завадити лучанам виступати у «вишці», – це відсутність залу.

«У гандболі грають з липучкою, тому нас не хочуть пускати в зал ОДЮСШ. Попередньо мали проводити домашні ігри в «Адреналіні». Та там зал холодний, дуже жорстке покриття. Крім того, його поклали просто на бетон, а це дуже травматично. Адже в гандболі багато падінь. Навіщо ті очки, мені здоров’я моїх хлопців важливіше», - розповів тренер.

Відповідно, виникають проблеми і з тренувальним процесом. Ні для кого не секрет, що кожне місто має свій улюблений вид спорту. Та лише запорізькому «Мотору» і ужгородській жіночій ГК «Карпати» в цьому плані пощастило. Решта вітчизняних гандбольних колективів можуть тільки мріяти про такі умови.

«Гандбол нікому нецікавий. Перша проблема – це база. Якщо буде база, тоді будемо розвиватися далі. Так, в нас нема де тренуватись. Впустили баскетбол, але вигнали гандбол. Ми не можемо розміститися. Ми про це говорили. Трохи тут тренуємося, є по школах в нас зали… Але які ж там зали. Ворота мають бути три на два метри. У школах вони менші, або взагалі намальовані на стіні. Це не сприяє розвитку гандболу. Немає бази не тільки в Луцьку, а й в області. Люди працюють у Горохові, Маневичах, Нововолинську, а хороших залів немає», - пояснив Ланевич.

Через це у Луцьку є можливість готувати дітей до сьомого класу. За інерцією діти виступають ще у восьмому, а далі молоді зірки гандболу розбігаються. Багато наших вихованців зуміли досягти успіху в Україні й за кордоном. Тренер Ланевич пригадав лише кількох хлопців, та перелік вражає.

Роман Котилюк грав у румунському чемпіонаті, виступав у фіналі європейського кубка. Михайло Цап був капітаном національної збірної, грав в Ізраїлі і Румунії. Дмитро Дорощук був у Ізраїлі та в мінському «Динамо», а зараз грає за багаторазового чемпіона України – запорізький «Мотор». Разом з ним в команді є Станіслав Жуков. Артем Козакевич у «Портовику» виступав. Дмитро Веремчук грає в молдовському чемпіонаті. Роман Чосік у Польщі не один сезон виступає. І це тільки хлопці з Нововолинська. Тепер лучани. Андрій Матюк грає в білоруській Суперлізі. Роман Герасимчук виступав на Кіпрі. Юрій Шамрило виступає у вітчизняній Суперлізі, а цьогоріч виграв «бронзу» на чемпіонаті Європи з пляжного гандболу. Богдан Оліферчук грає в Польщі… І щороку Ростислав Анатолійович має новий випуск майбутніх чемпіонів.

«Я почав працювати тренером у 2001 році, будучи студентом Волинського державного університету. Перший тренерський досвід  здобував працюючи з хлопцями 1990 року народження в ОДЮСШ Луцька. На сьогодні я продовжую тренувати юних гандболістів у цій школі. Зі мною працюють молоді спеціалісти, мої вихованці, Микола Шнит та Андрій Оліщук. Щодо школи, то вона налічує понад 100 гандболістів. Це групи хлопців 1996, 1998, 2000 та 2002 років народження. Скажу, що в Луцьку діти радо грають у гандбол, тому проблем із набором у нас немає. Щодо труднощів, то у нас їх  низка – це завантаженість спортивних залів, фінансування виїздів на турніри, яке в основному здійснюється за рахунок батьків, та екіпірування команд. Наприкінці року в спортшколі мають вітати призерів. Я сів складати список і вийшло 38 призерів чемпіонатів України та Європи. І це тільки діти, що тренуються в ОДЮСШ», - розповів тренер.

Питання з Вищою лігою все ще є відкритим. Ростислав Ланевич зізнається, що можливе об’єднання з нетішинською командою.

«У них є гроші, але немає людей, в нас ситуація протилежна», – пояснив тренер.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.