Українська історія не вичерпується історією українців. Тривале співжиття з іншими етносами – знакова риса, що є важливою для розуміння нашого минулого. Подібно до сюжетів книги німецького нобелянта Ґюнтера Ґрасса “Моє сторіччя”, де різні герої через власні розповіді витворюють сукупний образ рідної їм держави, спільне минуле з Іншим формувало культурне тло наших земель.
На такі зв’язки, не лише конфліктні, була багата українсько-єврейська співпраця. На Волині вона теж залишила відбиток. Хасидський рух, при витоках якого стояв Баал Шем Тов, протягом усього XVIII ст. мав суттєвий вплив на життя регіону. Важливу роль у ньому відіграв його уродженець, наступник першого рабина – Дов Бер (1704–1772 рр.).
Між фактами і легендами
Життя Дов Бера розпочалося тоді, коли на європейському континенті зароджувалося Просвітництво, зі смертю знаного англійського філософа Джона Локка – 1704 р. Ця дата – не єдина версія. Існують також інші варіанти. Такої різності немає, коли ідеться про місце народження. Малою Батьківщиною рабина було волинське місто Локачі, яке із 1611 р. в документах ранньомодерної доби фігурувало, як таке, що користується магдебурзьким правом.
Особливість міст у будь-який час і наприкінці XVII – початку XVIII ст. зокрема, полягала у людському конгломераті. Вулиці, а більшою мірою ринки, ставали зонами скупчення, де можна було чути польську, українську та єврейську мови. З якими змішувалися говірки інших купців.
Особи юдейського віросповідання у цій просторовій структурі займали важливу нішу. Не лише з огляду на самобутню культуру, а й через посередницькі операції, які вони виконували на користь зацікавлених шляхтичів. Їхня заангажованість охоплювала традиційні сфери – торгівлю, лихварство, орендарство, корчмарство і не цехові ремесла. Така активність поступово витворила майнову розрізненість у єврейській спільноті, що стала відчутнішою наприкінці XVII ст. Ці реалії породили інтелектуальні течії, які йменують аналогом протестантської Реформації, оскільки вони пропонували відмінне розуміння священних книг.
Родина Дов Бера не належала до торговців чи ремісників. Характерною рисою їхнього життя, як про це згодом писали учні магіда (проповідника), була злиденність. Його батько – Авраам, навчав у місцевій єврейській школі. Про матір відомо лише те, що вона звалася Хавою (з давньоєврейської – Єва).
Євреї з Торою. Джерело - szhovkva-tour.info
Простір дитинства
Дитинство Дов Бера минуло під знаком опанування першої частини Танаху (у християнській традиції – П`ятикнижжя). Згідно прийнятих у юдаїзмі правил їх варто вивчати поетапно, кожного тижня розглядаючи наперед визначені розділи. Інтерпретацією текстів для сина займався батько. Результати цих зусиль стали видні згодом. Після зустрічі з місцевим рабином, той, будучи враженим від розуміння хлопця, посприяв його переїзду до Львова.
Відомим епізодом з цього етапу життя Дов Бера є розмова з матір’ю, що відбулася коли йому виповнилося п’ять років. Дім батьків знищила пожежа. Після нещастя його матір – Хава, сиділа на згарищі та плакала. Дов Бер, бажаючи її заспокоїти, запевнив, що не варто побиватися за будинком, бо незабаром вони зведуть новий. Вона ж відповіла, що важливою була не оселя, а сімейне дерево, що у ній зберігалося і засвідчувало родинні корені від Давида (другого царя Ізраїлю). Після почутого хлопець відповів, що цим теж не слід перейматися, бо відтепер родинне дерево розпочинатиметься з його імені.
Давид як один з достойників з Livro do Armeiro-Mor, 1509 р. Джерело - Вікіпедія
Львів через навчальну систему Якова Фалька
Подорож до Львова дозволила Дов Беру вдосконалити власні знання. Не менш важливо і те, що вона надала йому статус проповідника, знавця текстів, яким він міг офіційно користуватися у єврейській спільноті.
Його вчителем був відомий талмудист, автор трактату “Пней Єгошуа” (P`nei Yehoshua), львівський рабин Яков Йошуа Фальк (1680-1756). Система навчання охоплювала найважливіші сакральні тексти. Протягом цього періоду Дов Бер вивчив і освоїв Тору і Талмуд. Значну частину його часу зайняло студіювання Галахи, що пояснювала як потрібно дотримуватися норм віри у житті.
На характер цих студій вплинули тенденції епохи. З огляду на тодішню кризу у юдаїзмі, значної популярності набула течія містицизму (див. вчення Сабатая Цві та ін.). Яка зчинила істотний вплив на переконання Дов Бер. Він вивчав основи Кабали – стародавнього духовного вчення, що стало орієнтиром у його подальшому житті.
Вигляд львівських євреїв, 1860 р. з книги Мартина Бубера Wisdom in our time, p. 21
Гігант серед гігантів
Після закінчення студій Дов Бер отримав можливість навчати і тлумачити Галаху. Надалі він перебував у статусі проповідника, головні обов’язки якого полягали у бесідах з простолюдинами. Такий вибір значимо розширив географію його пересування Волинню. У цей час він відвідав Дубно, Корець і Рівне, набуваючи репутації найкращого промовця своєї доби.
Єдиний дефект, який його турбував, мав тілесну природу – він почував слабкості і страждав кульгавістю. Аби позбавити себе болю, за порадою родини, в Торчині він зустрівся з засновником хасидського руху Баал Шем Товом. Приватна бесіда змотивувала його примкнути до когорти учнів рабина, які проповідували присутність Бога у всіх речах і ймовірність впливу вірянина на небесні речі.
Дов Бер, джерело - alchetron
Принципи хасидизму Дов Бера
Зі смерттю Баал Шем Това у 1760 р. новим очільником хасидського руху став Дов Бер, якого вчитель, з неабиякою повагою, називав "колегою", на відміну від інших учнів, які перебували у статусі "синів". За резиденцію були обрані Великі Межирічі, село що нині знаходиться у Рівненській області. У цій місцині він пропрацював дванадцять років. Концентруючись на молитві та диспутах. Його ідеї, перетинаючись з поглядами вчителя, привносили новації, які дозволяли вченню боронитись від критики і еволюціонувати. Основні принципи цієї філософії полягали у наступних нормах:
- Адміністративні зміни: а) творення інституту цадика, який відігравав важливу роль зв'язку фундатора руху та його учнів (династії) з наступними поколіннями; б) сприяння розвитку регіональних осередків хасидизму на Волині; в) запровадження інституту емісарів, що став ефективним інструментом поширення віри.
- Ідейні: а)метафорично їх можна передати синтезою: Бог – ріка, яка розлилася і присутня у всіх речах, що наявні у матеріальному світі; б) молитва і відповідний спосіб життя – запорука спілкування з Богом; в) людина не може приймати своє Я до тієї миті, допоки не пізнає Бога, розчинившись у ньому; г) звільнення від матеріального світу кожна персона зобов'язана пройти самотужки.
Підпис Дов Бера, джерело - Вікіпедія
Post життя
Різноманіття міст, що були пов'язані з Дов Беровим ім'ям при житті, значимо збільшилося по його смерті. 1780 р. Салмон з Луцька видав книгу, в якій було систематизовано погляди вчителя у єдиний звід з прикінцевими його трьома листами. Праці інших учнів, які видавалися у Львові і Корці (Зусі з Аннополя, Шнеура Залмана та ін.), містили численні афоризми, що розкривали систему поглядів рабина.
Чисельність студій над ними зросли з початком модерної доби. Розширивши горизонти нашого розуміння. Цифрова революція дозволила, через короткий мікрофільм, як результат плідної роботи ізраїльських режисерів Йозефа Шидлера і Менделя Міша, за миті пролетіти над українським містечком Ганнополем Хмельницької області, розгледівши місце, де слідуючи власному етосу працював, а згодом був похований Дов Бер.
Список використаних джерел
1. Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI – першій
половині XVII ст. Львів: Добра справа, 2003. С. 38.
2. Кержнер А. Релігійне життя. Хасидизм. Нарис з історії та
культури євреїв України. Київ: Дух і Літера, 2009. С. 259–275.
3. Полін. Дослідження історії та культури євреїв Східної Європи. За ред. Ентоні Полонськи. Київ: Дух і Літера, 2011. С. 32
4. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – 3-тє вид., перероблене та розшир. Київ: Критика, 2006. С. 477–480.
5. A Chassidic Journey: The Polish Chassidic Dynasties of Lublin, Lelov, Nicolsburg and Boston. Based on Shalsheles Boston by Meir Valach, tr. Eliezer Shore. New York: Feldheim, 2002. P. 196.
6. A Heart Afire: Stories and Teachings of the Early Hasidic Masters. Ed. Schacter–Shalomi Z., Milez-Yepez N. Philadelphia: Jewish Publication Society, 2009. P. 151–192.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
