Які фотосалони існували в Луцьку в кінці ХІХ – на початку ХХ століття? Таку інформацію можемо виявити у ЗМІ та довідниках того часу. Правда, не про всі із них відомості є повними.
В 1860-1870-х у Луцьку з’являється фотоательє Еміля Майєра.
У 1887 році у Луцьку відкрили свої фотоательє Федір Підчашинький та дворянин, колезький секретар Олександр Міколаєвський. У 1890-1893 роках існував фотосалон Філонія Качаровського.
Одним із перших фотографів був Микола Мінаковський. Його перший фотосалон було відкрито у 1880-х роках. А у 1893 році на вулиці Шосейній з’явився, ймовірно, його другий заклад. Він проіснував до початку Першої світової війни.
Відомо, що в фотосалоні Мінаковського виготовляли серію великоформатних світлин із видами міста Луцька. Довгий час ці фото були головними ілюстраціями для статей та краєзнавчих видань про Луцьк.
В 1893 році був відкритий салон фотографії Станіслава Ходоровського. Проте діяв він кілька років, а точніше до 1896 року.
На одній вулиці із фотосалоном Мінаковського існував фотосалон Станіслава Казимірського. Час функціонування 1896-1901 роки.
У 1890-х роках з’явився заклад С. Гурвіча та «Славянская фотографія», а А. Добровольського. Про цей факт згадує у своїй книзі про наше місто «Луцьк у старовинній листівці, гравюрі та фотографії» Віктор Літевчук.
По вулиці Домініканській із 1897 року до 1913 був фотосалон Ліпи Кельмановича Гальперіна. До речі, в той час у Рівному родина Гальперіних теж мала один із найвідоміших фотосалонів. Можливо, це були родичі.
Лише два роки, а саме 1902-1904 роки у місті був фотосалон Лева Канторовича. Його місцезнаходження невідоме, проте він записаний у довідниках початку ХХ століття.
У 1903 році в Луцьку зареєстровано було фотосалон двох власників: Нахмана Шифера та Веніаміна Іссермана. Під такою назвою він пробув три роки. Далі у 1907 році був переіменований на «Леонарді». Н.Шифера. Заклад діяв до 1915 року. Його фото можна часто віднайти у родинних фотоальбомах та аукціонах. Там же може бути напис до прикладу: «Leonardi» Fotografia Szifera w Łucku.
Були серед власниць луцьких фотоательє і жінки. Однією із перших лучанок, яка управляла фотосалоном була Марія Соломонівна Гурвич. Роки існування закладу: 1906-1915 роки. Назва фотосалону «Atelie».
Напевно одним із найпопулярніших фотосалонів був «Рембрандт» Ананія Доссіка. Він діяв у 1910-х роках. Паралельно у ці ж роки в Луцьку були заклади у власності Дувіда Гохберга, Іллі Фунга.
Волинянам того часу не обов’язково було їхати до Луцька, щоб зробити гарну світлину. Маємо відомості й про те, що фотоательє діяли у інших населених пунктах Луцького повіту Волинської губернії. Зокрема, найближчі заклади були у Рожищі, Торчині, Колках. У Рожищі було два заклади. Перший з’явився у 1907 році. Його власником був Вольф Груферман, а другий у 1913. Власником останнього був Рувин Гаско. У Торчині теж було два заклади. Із 1913 діяв фотосалон Веніаміна Кройна, а з 1914 – Мані Ліхтик. У Колках був лише один фотосалон із 1913 року – Арона Абербуха.
Про власників фотосалонів міжвоєнних років розповімо обов’язково у наступній публікації, адже після Першої світової війни вони стали зовсім іншими. Більшість довоєнних у роки війни збанкрутували чи розорились.
Цікавим фактом є те, що власником одного із найвідоміших фотосалонів Києва у ХІХ столітті був волинянин Володимир Висоцький. Заклад волинянина знаходився розі вулиць Хрещатик та Лютеранської. За кілька років якісної роботи і половина замовлень усього Києва приходилась на фотосалон Висоцького. Володимир Висоцький був родом з села Романів, сьогодні це Рожищенський район Волинської області. Професіоналізм волинянина вражав вибагливу київську публіку настільки, що з часом він став офіційним фотографом Київського університету та був удостоєний почесного звання «Придворний фотографа Її Імператорської Величності Великої княгині Олександри Петрівни».
На представлених світлинах ви можете побачити фото, які були зроблені у луцьких фотосалонах вкінці ХІХ – поч. ХХ ст. Навіть через стільки років фото вражають своїм професіоналізмом та якістю.
Варто зазначити, що перші фотосалони відрізнялись скромним інтер’єром. Головними і нерідко єдиними предметами якого були апарат для зйомки і стілець або крісло з затискачем для голови, яке допомагало клієнту деякий час утримувати позу й не рухатись, щоб був чіткий кадр.
Простір фотоательє можна було умовно розділити на: велику приймальню, призначену для зустрічі відвідувачів; окрему зону з офісом і дамській кімнатою і робочий простір, куди входили кімната проявлення і друку знімків, кабінети і склади. На жаль, нам поки не вдалось знайти кадрів із інтер’єру луцьких фотосалонів, проте маємо фото із фотосалону військових австро-угорської армії у місті Володимирі-Волинському.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
