Якщо перечитати багатьом відомий історико-краєзнавчий нарис про Володимир-Волинський, підготовлений Я.Ісаєвичем та А.Мартинюком ще у 1980-ті рр., у вічі впадає фраза про англійського депутата Бекета, що відвідав стародавнє місто та був жахливо вражений, а потім ніби-то виступив перед членами нижньої палати парламенту зі словами: «Ми відвідали Володимир-Волинський у Західній Україні. Я знаю Індію, і ви, звичайно, чули про страхітливі злидні індійських сіл. Але мені ніколи не доводилося бачити таку гнітючу та відчайдушну бідність. Тепер зрозуміло, чому Польща утримує таку численну армію».
Що ж то за англійський депутат, що удостоїв місто честі бути згаданим у найдавнішому у світі парламенті?
Хто такий Джон Бекет?
Він народився у Лондоні у 1894 р. у родині торговця одягом. Навчався у престижній школі. Однак батько втратив усі заощадження через аферистів. Тож платити за навчання не було чим, і хлопчик пішов працювати. З початком Великої війни 1914-1918 рр. пішов служити у королівське військо. Але згодом був комісований через проблеми з серцем.
Джон Бекет – депутат палати громад англійського парламенту (1924-1931). Джерело: National Portrait Gallery, London
Невдовзі стає співзасновником Національного союзу ветеранів, а за короткий час очолює його. Це була організація соціалістичного спрямування, яка шукала тісніших контактів з політичними партіями. Відмітимо, що перша третина ХХ століття в Європі – це час моди на соціалізм. Багато-хто захоплювався ідеями Карла Маркса та його послідовників.
Після місцевих виборів 1920 р., коли Національному союзу ветеранів вдалось провести 53 кандидати в органи влади, організація потрапила у кризу та згодом розпалась. Її члени розійшлись по різних партіях лівого спрямування. Помірковані пішли до лейбористів, а радикали стали комуністами. Джон Бекет приєднався до незалежної робітничої партії.
Уперше Бекет балотувався до парламенту у 1923 р., однак вибори програв. У 1924 р. йому пощастило більше, і він став депутатом. В цей час вважався близьким соратником майбутнього премʼєр-міністра Великої Британії Клемента Еттлі.
Бекет був доволі феєричним політиком. У 1930 р., наприклад, протестуючи проти рішень головуючого, намагався винести із зали засідань Палати комун символ англійського парламентаризму – церемоніальну булаву, чим спровокував бійку у загалом стриманому колі англійських політиків. Поступово Бекет пересварився з усіма однопартійцями і віддалявся від політики.
У 1934 р. Бекет відвідує Італію, захоплюється фашизмом і стає одним із лідерів фашистського руху у Великій Британії.
Під час Другої світової війни влада увʼязнила його у таборі на острові Мен. По війні спробував декілька раз повернутись у політику, однак невдало. Зрештою, помер у Лондоні у 1964 р. від раку шлунка.
У 1926 р. Бекет відвідує Польщу і разом з депутатами-українцями польського парламенту їде до Львова, а по дорозі – до Володимира. У цей час у Володимирі розпочинається судовий процес проти 151 комуніста. Після подорожі Джон Бекет дає інтервʼю газеті Польської партії соціалістичної «Dziennik Ludowy», де розповів про свої відвідини Володимира:
«Повертаємось з Володимира-Волинського, де були для спостереження за великим процесом над півторастами комуністів. Які наші враження звідти?
Дуже прикрі. Вʼязниця жахлива, брудна, надзвичайно переповнена. Камери тісні, затхлі, позбавлені світла та свіжого повітря. Розуміємо, що процес проти понад сотню підсудних мусив викликати збільшення кількості вʼязнів. Але навіть розуміючи це, ми не можемо позбутися такого прикрого враження…»
Володимирська вʼязниця, foto.karta.org.pl
Перебування Бекета у Володимирі супроводжувалось також скандалом. В англійського депутата та супроводжуючого його перекладача поліцейський став вимагати посвідки особи. І, щось запідозривши, навіть хотів затримати перекладача та погрожував вивезти з Володимира (а у місті на той час діяли особливі заходи безпеки через суд над комуністами). Лише втручання посла до польського сейму Васиньчука врятувало перекладача від арешту.
Але справа тим не закінчилась. Бекет опізнав у поліцейському п.Лабяка. А він був відомим в англійській пресі як особа, що працювала у львівській поліції та надзвичайно жорстоко ставилась до політичних вʼязнів. І Бекету, захищаючи комуністів, навіть доводилось апелювати до польської влади, аби усунути Лабяка з поліції. Польська влада відреагувала на це перевівши Лабяка зі Львова до Володимира. А уже тут відбулась зустріч давніх неприятелів.
Син Джона Бекета – відомий у Британії письменник та журналіст написав книгу про свого батька. Друге видання вийшло щойно 2016 р. під промовистою назвою «Фашист у сімʼї. Трагедія Джона Бекета».
Вежа Домініканського монастиря. Листівка. 1920-ті – 1930-ті рр., polona.pl
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
