Зборівська угода 1649: Польща повернула частину територій українцям
Гетьман Богдан Хмельницький та король Речі Посполитої Ян II Казимир уклали Зборівську угоду 8 серпня 1649-го. За нею Польща вперше визнала Українську державу.
Угода стала наслідком Зборівської битви 6 серпня. Козаки здобули у ній перемогу, але остаточно розбити поляків не змогли. Кримський хан, який був союзником гетьмана, не мав зацікавлення у посиленні українського козацтва. Добившись своїх цілей - послаблення Речі Посполитої та козаків, татари уклали угоду із поляками. Відступили з поля бою, за що отримали дозвіл грабувати поселення та захоплювати бранців на шляху до Криму.
Поляки погодились піти гетьману на поступки. За Зборівською угодою король визнав самоврядність Української козацької держави у межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств та верховенство гетьмана на цих територіях. Столицею Війська Запорізького обрали місто Чигирин, тепер Черкаської області. Чисельність козацького реєстру Речі Посполитої збільшилась із 6 до 40 тис. осіб. Усім передбачалося жалування 10 злотих на рік.
Учасники повстання отримали загальну королівську амністію. У тому числі й католицькі шляхтичі, які приєднались до Хмельниччини. Сам гетьман оголосив про повну ліквідацію кріпосного права на підконтрольних територіях.
Київська митрополія відновлювала усі свої права, а митрополит та 2 єпископи мали увійти до сенату Речі Посполитої.
Угода стала першим історичним прецедентом офіційного визнання ранньої української держави. Проте, вона не відповідала фактичним успіхам національно-визвольної війни. Також не бажали дотримуватися угоди і поляки. Обидві сторони розуміли, що війна продовжиться, тому за рік збирали нові сили.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
