Батьківщина першої у світі Конституції зовсім не Америка і не Франція у Старому Світі, як прийнято вважати. На цю роль можуть претендувати одразу дві інші європейські держави - Україна і Молдова.

5 квітня (16 квітня за новим стилем) 1710 року на козацькій Раді в місті Бендери (Молдова) був прийнятий документ під назвою «Пакти і Конституція законів і вольностей Війська Запорозького».

Таким чином, козацька Конституція на 81 рік старіша за французьку (1791 рік) і на 77 років за американську (1787 рік). В її розробці разом з козаками активну участь приймав щойно обраний український гетьман Пилип Орлик. Підписана від козацької старшини кошовим отаманом Костем Гордієнком та затверджена шведським королем Карлом XII, вона, однак, не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання. Російське самодержавство не припускало навіть думки не те, що про Конституцію, а й про незалежність України.

Тим не менше, на думку багатьох вчених, це була перша Конституція в сучасному її розумінні. В ній вперше була закріплена і реалізована класична ідея поділу державної влади на три галузі: законодавчу, виконавчу і судову. Досить чітко був регламентований порядок і терміни проведення виборів вищих державних керівників.

Документ було укладено двома мовами - староукраїнською та латиною. Латиномовна копія XVIII століття зберігається сьогодні в Національному архіві Швеції. Україномовний оригінал Конституції було віднайдено у 2008 році в Російському державному архіві давніх актів. Віднайдений комплекс документів включає оригінальний текст Конституції, складений староукраїнською мовою, а також оригінальний підтверджувальний диплом Карла ХII на обрання Пилипа Орлика гетьманом. Автентичність цих документів підтверджується власноручним підписом гетьмана Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького на рожевому воску з червоною стрічкою, а також власноручним підписом шведського короля Карла ХII на підтверджувальному дипломі.

9 квітня 2010 року в Бендерах було відкрито пам'ятник Конституції Пилипа Орлика, встановлений на честь її 300-річчя. Пам'ятний знак споруджено у вигляді книги, на якій викарбовано інформацію про історію написання Конституції та її повну назву українською і латинською мовами.

Укпраїна свою конституцію отримала у 1996 році. Цього дня о 9 год. 18 хв., після майже доби безперервної роботи, Верховна Рада прийняла і ввела в дію Конституцію.

Цій події передували 6 років важкої праці, консультацій, криз і домовленостей.

Новітній конституційний процес розпочався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України» - вже у жовтні була створена Конституційна комісія.

Після розпаду СРСР і набуття Україною незалежності у 1991 році стало зрозуміло, що розбудова правової системи в незалежній державі повинна здійснюватися на власній основі – оглядатися ні на кого. Між 1991-1996 років комісіями, окремо створеними Верховною Радою та президентом, було складено декілька проєктів Конституції. Вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися. Найгостріші протиріччя викликали питання розподілу влади і власності, державна символіка, статус російської мови і статус Республіки Крим. Ліві сили схилялися в бік применшення ролі президентської влади, приватновласницьких відносин, за надання однакового статусу українській та російській мовам і збереження автономного статусу Криму. Праві, в яких об’єдналися представники «партії влади», підприємницькі кола та депутати національної культурно-мовної орієнтації, виступали за сильну президентську вертикаль, гарантування всієї повноти приватновласницьких прав, панування української мови та ліквідацію автономії Криму. Тим часом в країні діяла Конституція УРСР 1978 року з деякими змінами.

У ніч з 27 на 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України. Документ отримав підтримку двох третин депутатського корпусу (315 народних депутатів). У ньому визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою а складі України.

А загалом, за тоненькою брошурою, якою є Конституція України – сторіччя народної законотворчості. Тут можна згадати і «Руську правду» доби Київської Русі, і козацькі та гетьманські конституції, включно з Конституцією Пилипа Орлика – однією з найперших на європейських теренах, і Конституцію Української Держави 1918 року.

Від початку прийняття, нинішній Основний Закон України змінювався кілька разів. Прикметно, що в Конституції України 1996 року передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України, згідно зі статтею 157, і взагалі не може бути змінена.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.