Природолюб Олександр Кукшин поділився у Facebook фотографіями білої синиці, зробленими ним особисто у селі Сваловичі на Волині. Також чоловік розповів деталі своєї зустрічі із цими рідкісними пернатими. 

"Нещодавно вдалось знову побувати в унікальному селі Сваловичі, що на крайньому північному сході Волині. Повторний спонтанний візит трапився завдяки колегам, що взяли мене з собою; дякуючи ним випала нагода знову сюди потрапити). Власне, виїзд задумувався як обстеження деяких місць заплави р. Стохід на предмет куликів, а в кінці виникла їдея заїхати в Сваловичі.
Натрапивши в Сваловичах на синицю білу, прийшла мені чудова ідея залишитись там на декілька днів, аби до кінця "впізнати непізнане" - глибше познайомитись із біологією, поведінкою і харчуванням цього рідкісного виду ЧКУ.

На другий день пошуки гнізд цього виду в процесі тиняння селом увінчались успіхом, причому - одразу в декількох місцях. Наразі йде активне вигодовування пташенят, тож простеживши за птахом з кормом в дзьобі, неважко було виявити і саме гніздо. Найбільшу цікавість становило гніздо в дерев'яній споруді неподалік центру села. Це була звичайнісінька дерев'яна комора, вочевидь, не закинута і діюча (судячи із замка на дверях); між вертикальними дошками якої біля даху утворилась досить велика щілина. Саме в неї і зникали птахи з кормом... Саме гніздо розташоване під дахом у дерев'яних нутрощах сараю, проте іззовні не було до нього жодного доступу нікому, окрім птахів ). Самець і самиця курсували з кормом з інтервалами в 4-8 хвилин, годуючи великий, вочевидь, виводок пташенят. Інтенсивність годування зростала вранці і ввечері, і дещо знижувалась посеред дня.

Цікаво, що після годування не завжди спостерігався виліт птаха через ту саму щілину назад; часто птахи просто зникали всередині, а потім знову з'являлись на підльоті до щілини з новою порцією корму. Це наштовхнуло мене на думку, що птахи можуть використовувати два (або більше) виходів з гнізда - так за птахом важче простежити, що створює додаткову безпеку від хижаків (фахівці по виду, прошу відгукнутись - чи таке можливо і доцільно з точки зору птаха).
Розташування гнізда і навколишня місцевість були просто мрією фотографа )

Не вимагалось жодного маскування, жодних скрадків, сіток, тощо - достатньо було просто "зайняти позицію" між купою хмизу, зеленим кущем і кутом сусідньої будівлі... Що я й зробив", - пише Олександр Кукшин.