Напружений гострий сюжет нечасто трапляється в пісенній творчості, хоча саме гостросюжетність, фатальний кінець, тема кохання були і залишаються затребуваними, сформовані окремі музичні напрямки, в яких активно опрацьовуються такі прийоми. Часто подібна творчість через свою гіпертрофовану гостросюжетність перетворюється на анекдот. Пам’ятаєте вислів Проні Прокопівни із фільму «За двома зайцями»: «Про такую любов, штоб как смола кіпєла».
Цікаво, що на Волині після приходу радянської влади з’явилися пісні із напруженим сюжетом, фатальною кінцівкою, текст яких був українсько-російським суржиком, що дуже нагадував мову згадуваної вже Проні Прокопівни та Свирида Голохвостого. Недовгий час такі пісні були модними. Одну з таких пісень, записану в селі Борисковичі, пропонуємо вашій увазі.
У нашому селі стала новина
У нашому селі стала новина,
Шо В’єрочка в Колю влюбліна била. / 2
При толпі народа Коля подойшов.
«Вийди, вийди, Вєра, хоч на пару слов». / 2
Вєра нє стєрпєла, к Колє подойшла,
Вєрную подружку з собою взяла. / 2
Виняв, виняв Коля золотой наган,
Получився вистрєл, Коля убіжал. / 2
Подружка скричала: «Дайтє лошадєй!
Одвєзітє Вєру в больніцу скорєй!» / 2
Привезли в больніцу, на больнічний стол,
Зав’язали рани, цєлу ноч спокой. / 2
В двєнадцать часов ночі Вєра умєрла,
А В’єрина мати тронулась ума. / 2
Схоронілі Вєру в вишневім саду,
А Колю споймалі в тьомному лісу. / 2
Засуділі Колю на десять годов,
Ото тобі, Коля, Вєра і любов. / 2
Записала Лісова (Садова) Лариса від Філат Лідії Іванівни, 1934 р.н., освіта неповна середня, уродженки та жительки села Борисковичі Горохівського району Волинської області.
Порушення норм української мови під впливом російської мови спостерігаємо в тексті наведеної пісні на фонетичному (тьомному, вєрную), лексичному (толпі, влюбліна, лошадєй, больніцу, часов, ума, годов), морфологічному (подойшов, подойшла, слов, схоронілі, споймалі) рівнях.
Як зазначає мовознавець Лариса Масенко, «за посередництвом радянської масової культури можна було значно ефективніше, ніж це робила офіційна пропаганда, нав’язати масовій свідомості потрібні ідеологеми. З цією метою режим використовував жанри масової культури, що сприяло реалізації спланованого проекту поступового перетворення української мови на бліду кальку російської. Штучно вибудовується середовище, з якого вилучаються явища української культури, а замість них простір наповнюється знаками російської культури. Елементи української мови й культури вводяться в невеликих дозах і обмежуються низьким стилем, переважно відразним і звульгаризованим. Гібридизація й примітивізація української мови мала демонструвати її цілковиту несамостійність і меншовартісність порівняно з розвиненою літературною російською мовою. У споживачів такої масової культури мало сформуватися стійке переконання в непотрібності, зайвості української мови.
Оскільки повноцінне існування мови нерозривно пов’язано з повнотою функціонування культури, створеної цією мовою, витіснення української культури з українського села спричиняло й маргіналізацію української мови, її деградацію через поширення українсько-російських форм усного мовлення» (Масенко Л. Т. Суржик : між мовою і язиком. – К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2011. – С. 94.).
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
