Острів Елліс більше 60 років поспіль острів був найбільшим в США пунктом прийому іммігрантів. З 1836 по 1914 рік у США вирушили шукати нового життя більше 30 мільйонів європейців. Їх не зупиняли ні безгрошів'я, ні умови рейсу через Атлантику: в морі помирав кожен сьомий. В 1892 році уряд відкрив імміграційний центр на острові Елліс. Першою через нього пройшла 13-річна ірландка Енні Мур: керівник центру полковник Джон Вебер подарував їй золоті десять доларів.

Перша будівля центру не збереглася, згоріло в 1897 році. Нову звели з червоної цегли. Тут були величезні зали з двоярусними ліжками, їдальня на тисячу місць, пральня, лікарня. Прибулі піднімалися сходами до зали реєстрації, лікарі спостерігали за ними зверху. На одяг крейдою ставили умовні знаки: кульгавий, хворе серце або туберкульоз. Пропонували тест: зі шматочків дерева скласти кораблик. Не склав – не достатньо розумний. У роки масової імміграції так відсівали до 20 відсотків прибулих. Відмовляли самотнім жінкам, але брали наречених.

В 1907 році на пароплаві "Балтік" прибули більше тисячі наречених – вони заздалегідь списалися з готовими одружитися американськими чоловіками. Багато повінчалися прямо на острові. Центр працював до 1954 року, через нього пройшли понад 12 мільйонів іммігрантів. Зараз тут знаходиться Музей імміграції – єдиний туристичний об'єкт острова.