Після проголошення 18 березня 1989 року бажання Абхазії вийти зі складу Грузії і увійти до складу СРСР, 4 квітня під керівництвом лідерів грузинського національного руху на площі перед Будинком уряду в Тбілісі почався безстроковий мітинг. Керівництво республіки не вступало в діалог з демонстрантами. ЦК Компартії Грузії звернулося до Москви із проханням направити до Тбілісі додаткові військові підрозділи.

До столиці Грузії прибуло 650 чоловік у складі 4-го механізованого полку дивізії Дзержинського, 440 осіб полку внутрішніх військ, 160 осіб з ОМОНів, 440 десантників та 450 курсантів, 6 бронетранспортерів, 8 бойових машин десанту, 4 пожежні машини і 2 санітарних автомобіля.

У ніч на 9 квітня на площі перед парламентом республіки зібралося близько 10 тис. чоловік, за допомогою вантажівок і тролейбусів спорудили барикади. О 2:50 ранку була передана вимога міліції негайно звільнити площу і розійтися. Демонстрантами було прийнято рішення не чинити опору і при появі солдат сідати на землю, оскільки сподівалися, що армія їх не чіпатиме.

О 4:21 почався наступ міліції і військ. Солдати почали бити демонстрантів гумовими кийками, а десантники використовували саперні лопатки проти беззбройних людей. Також застосовувався сльозогінний газ. Під час розгону мітингу військові нападали і на грузинських міліціонерів, з яких 37 чоловік постраждало. 19 активістів загинуло, 16 з них — молоді жінки. Ще 4 тис. поранили. Квітневі події в Тбілісі консолідували грузинську опозицію і прискорили розпад СРСР. 9 квітня 1991 року, після референдуму Грузія проголосила незалежність від СРСР.