Перша свердловина, всесоюзні рекорди, гірники-герої: історія Волинського вугільного краю
Волинянин Олександр Горюнов – один із найдосвідченіших волинських вугільників. За його плечима – 48 (!) років роботи у шахтах. Колишній інженер зібрав історію шахт, на яких працював.
У його архіві чимало старих світлин, деякими з них він поділився із «Першим».
а нині збирає матеріали з історії вугільних підприємств Волині
Олександр Горюнов народився в Грузії, бо його мама у 1943 р. опинилася там в евакуації. Батько працював після війни у різних регіонах Західної України, був директором заводу. Після навчання у Львівському гірничому технікумі Олександра Горюнова направили працювати на Волинь. Уперше приїхав він на волинські шахти у 1962-му. Після війни батька-фронтовика направили на Волинь на роботу. Жив у гуртожитку 7-ї шахти в тодішньому Жовтневому. Селище збудували в 60-х роках саме для працівників 5, 6, 7 шахт. Нині воно називається Благодатне. Починав слюсарем, згодом став гірничим майстром. Пізніше здобув освіту, отримав диплом інженера. Був начальником дільниці, головним інженером на шахті. Згодом три шахти об’єднали в одну. 5 останніх років Олександр Горюнов був головним технологом шахти №5.
Історія Волинського вугільного краю починається зі створення тресту «Волиньвуглерозвідка». У липні 1947 р. за 5 км від міста Володимира-Волинського була пробурена свердловина №46, яка виявила на глибині 286,5 м вугільний пласт потужністю 0,64 м.
У січні 1948 р. ЦК ВКП(б)У та Радою міністрів УРСР була прийнята постанова «Про розвиток вугільного виробництва в західних областях України». На основі рішень постанови був створений трест «Укрзахідшахтобуд».
Одна з найдавніших шахт – шахта №5, на якій тривалий час і працював Олександр Горюнов.
«Спочатку вона називалася «Порицькою». Закладена в червні 1952 р. Шахта споруджувалась будівельним управлінням №5, яке очолював Павло Лукашов. До речі, тоді волинські шахти були оголошені всесоюзними будівлями, тому допомогу в будівництві надавали й інші союзні республіки (Росія, Білорусь, Грузія)», - розповідає Горюнов.
Будівництво шахти №5 закінчили в червні 1959 р., на 3 місяці раніше проектного терміну. Копальня мала термін експлуатації – 44 роки. Річна проектна потужність сягала – 450000, а добова – 1500 тонн вугілля. Здана в експлуатацію 20 червня 1959 р.
Першим директором шахти був Володимир Щербаков.
В історії шахти було багато рекордів. Наприклад, бригада Олександра Разборського в березні 1959 р. пройшла 410,2 погонного метра Головного західного вентиляційного штреку. На той час це був всесоюзний рекорд при проведенні виробок комбайном ШБМ.
У 1963 р. шахта сягнула потужності 452 тис. тонн вугілля, яка не спадала до 1983 р.
Легендарною персоною на шахті №5 був Володимир Коровін. Він працював там з першого дня її роботи аж 44 роки. Починав з гірничого майстра, а пішов на пенсію з посади начальника дільниці. За рекордні показники в роботі відзначений орденами та медалями.
У липні 1962 року відзначилась бригада Качаускаса, встановивши новий всесоюзний рекорд з проведення гірничих виробок комбайном ШБМ-2м – 765 погонних метрів.
легендарний начальник дільниці, рекордсмен Володимир Коровін.
На першотравневій демонстрації. 60-ті рр.
У шахтарів є традиція ставити ялинку не на Новий рік, а тоді, коли виконано план.
У 1991-му почався спад виробничої потужності шахти. Річний видобуток уже сягав 243,7 тис. тонн, середньодобовий - 700 тонн. У 1998 р.шахта видобувала всього 200 тонн вугілля на добу. У 1994-му дві шахти ш/у «Жовтневе» (шахти №6 і №7) та шахта №5 «Нововолинська» були об’єднані в шахту №5 з дільницями «Південна» та «Північна» (шахту №6 почали будувати у березні 1953 р., а шахту №7 - у 1954 р).
Сьогодні це недіючі копальні.
Фото з архіву Олександра ГОРЮНОВА.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
