Примхи мінливої весняної погоди не залишають байдужим нікого, адже більшість прагне сонячної та теплої весни. Сучасний волинянин аналізує прогноз погоди в інтернеті, натомість у давнину він вдавався до активностей, які мали закликати весну: водіння хороводів, співу веснянок, випікання обрядового печива «жайворонків» тощо.

У селі Борисковичі на Горохівщині діти, дівчата та хлопці збиралися біля церкви, співали веснянок, грали «Хрещику», «Просо», «водили Подоляночку». У селі Антонівка молодь збиралася також біля церкви, «водили Галі», «співали Романа». Водіння хороводу тут називати «водити Галі», до «водіння Галі» допускалися молоді дівчата, дітям брати участь не дозволялося. Під час «водіння Галі» «співали Романа», тобто виконували веснянки, найвідомішою серед яких була «Ой, де Роман товар пасе». Попри очевидну текстову схожість із відомою народною піснею, мелодії обох варіантів різні, наведена веснянка близька за мелодією до інших веснянок, записаних у селі Антонівка.  

Ой, де Роман товар пасе

Ой, де Роман товар пасе, / 2
Там дівчина воду носе.
Роман її переймає, / 2
З відер воду виливає.
«Ой Романе, Романочку, / 2
Пусти мене додомочку.
Бо й нерідню матір маю, / 2
Буде бити, добре знаю.
Буде бити, катувати, / 2
Нема кому рятувати».
«Де ж ти, шельмо, забарилась? /2
Ти ж з Романом говорила».
«Я з Романом не стояла, / 2
Я Романа не видала».
Як летіли гуси з броду, / 2
Сколотили в ставі воду.
Як летіли лебедиці, / 2
Сколотили у криниці.
«Тепер, мамцю, признаюся, / 2
Я з Романом кохаюся.
Роман чорний, я русява, / 2
Буде, мамцю, гарна пара».
 

Уродженка села Антонівка Софія Дмитрівна Нетреба згадує: «Колись, як я була ше мала, то тоді до Паски співали Романа, її співали, як водили Галі коло церкви, я все те бачила, як була в школі. А школа була коло церкви, прямо через пліт. Потім і я їх співала. Їх співали на один голос, майже так само всі. Перестали співати, як церкву закрили, люди перестали водити Галі».

Цвіте терен

Цвіте терен, цвіте терен,
То синьо, то біло, то синьо, то біло.
А вже ж моє коханнячко 
З вітром полетіло, з вітром полетіло.
Полетіло, полетіло, 
Поплило з водою, поплило з водою,
Зосталося гидке-бридке, 
Говори зо мною, говори зо мною.
«Чи ви, пани, подуріли,
Чи ви всі попили, чи ви всі попили,
Що ви мого миленького
До війська вхопили, до війська вхопили?».
«Ми не пили горілоньки, 
Но мед солоденький, но мед солоденький,
Ми не знали, дівчинонько,
Що то твій миленький, що то твій миленький». 
 

На мотиви розквіту природи, пошуку пари, типові для веснянок, нашаровується пізніший за часом виникнення мотив розлуки з коханим через військову службу, менш притаманний для календарної обрядовості.

Ой, з-за гір’я чорна хмара

 Ой, з-за гір’я чорна хмара, з-за гір’я,
Десь поїхав мій миленький на подвір’я.
Прив’язав він кониченька до лати,
А  сам пішов до дівчини до хати.
«Добрий вечір, моя мила, чи чуєш,
Ой з ким же ти тую нічку ночуєш?»
«З діточками, мій миленький, з діточками,
Як у лузі калинонька з квіточками».

 

Частотним у веснянках, які були поширені на Горохівщині, був мотив побачення закоханої пари на тлі яскравої весняної природи.

Ой, зацвіли фіялочки

Ой, зацвіли фіялочки, зацвіли,
Усю гору кам’яную укрили.
Там молода дівчинонька ходила,
Фіялочки на віночки збирала.
А за нею козаченько стихенька:
«Що ти робиш, дівчинонько молоденька?»
«Ти не бачиш, козаченьку, що я роблю,
Фіялочки на віночки збираю».

 

Записала Лісова (Садова) Лариса Олександрівна від Нетреби Софії Дмитрівни, 1946 р. н., освіта середня спеціальна, уродженки села Антонівка Горохівського району Волинської обл. влітку 2006 року.

Подібний мотив яскраво простежується у веснянці «Через греблю вода йде», записаній у селі Борисковичі Горохівського району.

Через греблю вода йде

Через греблю вода йде, вода йде,
Там Галюня п’яна йде. / 2
А хто ж її напоїв, напоїв,
Василюньо молод-пан. / 2
Де Галюня стояла, стояла,
Там травиця сіялась. / 2
Де Василько коні пас, коні пас,
Там травиця по пояс. / 2

 

Деякі з веснянок, за твердженням респондентів, можна було виконувати навіть у піст, який, зазвичай, співпадав у часі з виконанням веснянок. Такі «дозволені» пісні називали постовúми. До постових пісень у селі Борисковичі відносили пісню «А Терехова жона». Цікаво, що виконання веснянок, ігри та хороводи відбувалися біля церкви, часто під час посту, проте, очевидно, без спротиву та заборон із боку священиків, та й самі учасники ігор та хороводів не вбачали в своїх діях порушення релігійних приписів (складно уявити хороводи поблизу церкви під час посту зараз). 

 

А Терехова жона

А Терехова жона,
А нема її вдома.
Сіла собі на човничок,
Поїхала на ставочок.
А Терех цівки суче, 
Щука-риба вгору скаче,
То в гору, то в долину,
То в рожу, то в калину.

 

Найдавнішим у веснянках був мотив розквіту природи, розвитку рослини від моменту посадки до збирання врожаю (веснянки «Посаджу я грушечку», «Ти, горобчику, шпачку-шпачку»).

Посаджу я грушечку

Посаджу я грушечку в чистому полі, гай буде, гай.
Нічко моя темная, зурó моя ясная,
Дай, Боже, хутко день.
А вже моя грушечка та й  прийнялася, гай буде, гай.
Нічко моя темная…
А вже моя грушечка та й розцвітає, гай буде, гай.
Нічко моя темная…
А вже моя грушечка грушечки вродила, гай буде, гай.
Нічко моя темная…
Ти, горобчику, шпачку-шпачку
Ти, горобчику, шпачку-шпачку,
Чи бував же ж ти в садку, в садку,
Чи видав ти, як сіють мак,
Ото так сіють мак,
Ти, горобчику, дурак.
Ти, горобчику, шпачку-шпачку,
Чи бував же ж ти в садку, в садку,
Чи видав ти, як росте мак,
Ото так росте мак….
Ти, горобчику, шпачку-шпачку,
Чи бував же ж ти в садку, в садку,
Чи видав ти, як жнуть мак,
Ото так жнуть мак….
Ти, горобчику, шпачку-шпачку,
Чи бував же ж ти в садку, в садку,
Чи видав ти, як їдять мак,
Ото так їдять мак…

 

Записала Лісова (Садова) Лариса Олександрівна від Лісової Лідії Іванівни, 1934 р. н., освіта неповна середня, корінної жительки села Борисковичі Горохівського району Волинської обл. влітку 2006 року.

Образи птахів засвідчені в багатьох веснянках, адже справжня весна настає після прильоту птахів із зимівлі. 
У селі Борисковичі до 90-х рр. ХХ ст. на Сóрок Святих, 22 березня, випікали сорок «жайворонків» (пиріжків у вигляді пташки). Дітям дозволялося побігати з «жайворонком» надворі, «політати» ним, вважалося, що такі дії прискорять прихід весни.  

Наведені веснянки засвідчують оригінальні діалектні особливості півдня Волинської області: фонетичні (твердість звука р, наближення звука о до у (зурó)), лексичні (хутко), морфологічні (носе, нерідню, в ставі). Назви хороводів та засвідчені в веснянках варіанти імен відображають давні іменні уподобання жителів Горохівщини (Галя, Василь, Роман, Терех), специфіку творення варіантів імен (Галюня, Василько, Василюньо, Романочко). Веснянки, записані в селах Антонівка та Борисковичі, репрезентують волинську пісенну традицію, є оригінальними зразками текстів календаної обрядовості півдня Волинської області.  

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.