"Хотiлось сказати на весь світ, що Миколаївська область – це українська земля, освоєння якої розпочалося у ХVІІІ ст. козаками із Запорозької Січі та селянами з усіх куточків України. Вони сформували степовий говір української мови. Говірка – це розмовна мова одного села. Скільки сіл у Миколаївській області – стільки й говірок", - каже редакторка словнику Любов Спанатій.

В цьому регіоні майку називають сукнею, а кнут – рибою. Літню чоловічу сорочку - бобочкою, вино із суміші винограду та яблук – молотком, а дитячу соску – дудкою. Якщо на Галичині "пляцок" – тістечко, то на Миколаївщині - картопляник, повідомляє favoritepervomajsk.com.

Робота над словником тривала 40 років. Дослідження проводили студенти, керівники діалектологічної практики, заочники та вчителі української мови і літератури сільських шкіл Миколаївщини.

"Складається програма-питальник, сітка населених пунктів для обстеження, продовжується збір діалектних слів. І вже у 1994 році машинописний рукопис "Словника говірок Бузько-Інгульського ареалу" було передано у відділ діалектології Інституту української мови НАН України, де його позитивно оцінили і зазначили, що це перша в українській науці і культурі такого типу праця, яка подає докладну інформацію про словникове багатство розмовної народної мови Миколаївщини", - розповіла Любов Спанатій.