Вчені розгадали таємницю рецепту фарб Рембрандта
Голландські та французькі дослідники відкрили секретний інгредієнт, який Рембрандт Ван Рейн використовував при створенні картин в техніці імпасто.
Для створення густої пастоподібної фарби використовувався свинцевий мінерал під назвою плюмбонакріт, пише Ars Technica.
Як і більшість художників своєї епохи, Рембрандт змішував свої власні фарби, експериментуючи з рецептами, щоб отримати різні ефекти. Звичайні матеріали включали в себе свинцево-білий пігмент (утворюється в результаті корозії металевого свинцю) і органічні речовини, такі як лляне масло. Але ніхто не знав точного рецепта, який майстер використав для створення ефекту імпасто.
Impasto включає нанесення фарби на полотно дуже товстими шарами. Зазвичай це робиться олійною фарбою через густу консистенцію і повільний термін висихання. Рембрандт використовував цей ефект для зображення складок в одязі або коштовностей в своїх картинах.
Команда французьких і голландських учених взяла зразки з трьох полотен: "Портрет Мартіна Солманса", "Купання Сусанни" і "Вірсавія" і виявила несподіваний інгредієнт - досить рідкісний мінерал плюмбонакріт. Раніше плюмбонакріт зустрічався переважно на полотнах XX століття, а найбільш ранній приклад - картина "Стіг сіна під дощовим небом" (1890) Вінсента Ван Гога, яка була написана на два століття пізніше картин Рембрандта.
"Присутність плумбонакріта свідчить про лужне середовище. Виходячи з історичних текстів, ми вважаємо, що Рембрандт додав окис свинцю в масло для цієї мети, перетворивши суміш на пастоподібну фарбу", - говорить Марін Котт, вчений з ESRF, що спеціалізується на збереженні творів мистецтва.
Цей вид знань допоможе зберегти роботи голландських майстрів для майбутніх поколінь, але необхідні додаткові дослідження.
"Ми працюємо з гіпотезою про те, що Рембрандт міг використовувати інші рецепти, і саме тому ми будемо вивчати зразки з інших картин Рембрандта та інших голландських майстрів 17 століття, включаючи Вермеєра і художників, що належать до кола Рембрандта", - сказав співавтор роботи Аннеліс ван Лун, вчений з Рейксмузеума в Амстердамі.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
