Джерело: Gazeta.ua

27 грудня 1901-го народилася німецька співачка і акторка Марлен Дітріх.

Ця жінка була і залишається іконою стилю, ідолом мільйонів. Вона зуміла стати загадкою для всіх за життя і легендою після смерті. На початку 20-х років Марлен Дітріх стала еталоном краси, а її поведінка шокувала обивателів. Про її численних коханців і коханок пліткують досі.

Зухвалість, вільнодумство, відчуженість і холодність - все це робило її справжньою богинею і модною іконою.

Марлен Дітріх стала першою і найвідомішою жінкою-вамп в історії світового кіно.

Згадаємо найзнаковіших чоловіків в її житті.

Дітріх і Зібер

17 травня 1923 року німецький режисер Рудольф Зібер надів обручку на тендітний пальчик 21-річної Марії Магдалени Дітріх. З натовпу юних акторок вона виділялася чуттєвістю та бісексуальними нахилами. Руді мріяв зробити з дружини актрису номер один у Німеччині.

Наприкінці 1924 року Марлен народила доньку Марію Елізабет. А вже навесні 1925-го повернулася на сцену й почала зніматися в кіно. На той час їхні з Руді почуття охололи, встановилися суто дружні стосунки. Рудольф був її другом і "жилеткою", куди Марлен бідкалася, розповідаючи про всі свої любовні негаразди.

Зібер закохався в російську емігрантку — танцюристку Тамару Матуль. Дітріх почала колекціонувати коханців та коханок. Однак жили вони разом, аж до його смерті. Всього 53 роки.

Дітріх і фон Штернберг

Продюсер і режисер Джозеф фон Штернберг став першовідкривачем "зірки". Хоча після першої зустрічі в кабаре, де вона виступала, назвав Марлен нетямою.

"Ви тільки подивіться на її товсті стегна! А вилиці простолюдинки? А кирпатий ніс?"- говорив він.

Штернберг створив для Дітріх спеціальну манеру освітлення зверху. Воно ховало широкі вилиці і втягнуті щоки. Марлен Дітріх отримала новий образ - декадентська витонченість.

Завдяки продюсеру Марлен Дітріх отримала роль співачки кабаре у фільмі "Блакитний ангел" 1930-го, тоді ж стала коханкою режисера. Акторка підписала контракт із кіностудією "Парамаунт" і вирушила разом із родиною та Штернбергом до Америки. Там знялася у картинах "Марокко" (1930), "Білява Венера" (1932), "Шанхайський експрес" (1932).

Марлен сама вигадувала костюми, ефектно використовувала жести. Образ фатальної жінки — гарної, пристрасної та аморальної — мав шалений успіх у американців. Але найбільш спокусливою зброєю був її голос — то ніжний, немов колискова, то хрипкуватий, як стогін пантери, то різкий, як удар хлиста.

Хемінгуей говорив про нього так: "Якби у неї не було нічого іншого, крім голосу, ним одним вона могла б розбивати серця".

У Голлівуді Марлен Дітріх називали міс Легс за дуже довгі ноги. Ще на початку кар'єри Штернберг змушував її демонструвати ноги у всіх фільмах, піднімаючи їх в різні боки до знемоги.

Дітріх і Ремарк

Восени 1937 року німецька актриса Марлен Дітріх обідала із колишнім коханцем в одному з венеціанських кафе. До них підійшов і вклонився незнайомець:

"Дозвольте представитися: Еріх Марія Ремарк".

"Виглядаєте надто молодо, щоб написати одну з найкращих сучасних книг", — промовила Марлен.

"Можливо, я написав її лише для того, щоб одного дня почути від вас ці слова", — клацнувши золотою запальничкою, він підніс їй вогонь.

Актриса говорила про роман Ремарка "На Західному фронті без змін", який побачив світ 31 січня 1929-го. 1937-го — починається їхній роман. Письменник називає її Пумою. Її номери в готелях закидає білим бузком. Наступне літо вони проводять на модному курорті на півдні Франції. Окрім Ремарка, Марлен Дітріх, її 13-річної доньки Марії, до товариства входять чоловік актриси Рудольф Зібер і його коханка.

Того літа Ремарк починає працювати над романом "Тріумфальна арка". Прообрази головних героїв — Марлен Дітріх і сам Ремарк.

Невдовзі Еріх набридає актрисі. На його очах вона один за одним заводить романи. Потім починає зустрічатися з багатою лесбіянкою з Америки. Письменник пробачає все й готовий із Марлен одружитися. Але та приголомшує його звісткою про аборт від актора, з яким щойно знялася в новому фільмі. Письменник далі працює над романом, править ранні оповідання, а вечорами напивається до безтями.

Якось Марлен, що переживала черговий роман, побажала отримати на день народження картину Сезанна. Ремарк відмовив, хоча колекціонував картини. А 1943-го він пише коханій записку: "Завжди приходить момент, коли треба зупинитися. Тому — адью"."Тріумфальна арка" побачила світ за два роки і стала прощанням із Марлен Дітріх.

Дітріх і Ґабен

7 років тривав роман з французьким актором Жаном Ґабеном, молодшим на три роки. Дітріх вирішила допомогти йому влаштуватися в Голлівуді.

Орендувала невелике бунгало в горах і перетворила його на маленький куточок Франції. Щодня актриса грала роль ідеальної дружини. Готувала печеню та голубці. Дім аж блищав від чистоти.

"Я кохала його, як дорослу дитину", — згадувала потому.

Однак Ґабенові не щастило в Голлівуді. До того ж його бентежило те, що батьківщина окупована фашистами, а він сидить у безпечній Америці. Зрештою, терпець йому урвався. Навіть звістка про вагітність Марлен не втримала Жана. Ґабен вступив до армії де Голля й у квітні 1943 року вирушив до Марокко служити танкістом. Марлен вирішила зробити аборт й поїхати за ним. Перед цим виставила на продаж усе своє цінне майно. Зібрані гроші залишила родині, а сама разом із акторською трупою подалася до Алжиру розважати американських солдатів співом і танцями.

Дітріх таки знайшла Жана. Якийсь час вони жили в маєтку знайомого магната. А потім Марлен перевели служити до Італії. Там вона захворіла на пневмонію і ледь не померла. Після одужання потрапила до Арденн, де відморозила руки, потім — до Реймса, Парижа, Аахена. Усюди її супроводжували спальні мішки, протяги, бомбардування.

Після війни Дітріх повернулася до Нью-Йорка. В аеропорту її зустрічав лише чоловік Рудольф. У Марлен не було ані грошей, ані роботи. Вона полетіла до Парижа.

Ґабен також сидів без роботи, од чого в нього почалася депресія. Марлен силоміць примушувала коханого відвідувати кав'ярні та нічні клуби. Там розважалися із Жаном Кокто та Жаном Маре. Дітріх могла одночасно крутити декілька романів. Ґабен ревнував й іноді бив Марлен. Тому вона взяла декілька уроків боксу в Хемінгуея і відчайдушно захищалася.

Нарешті, отримала від "Парамаунта" пропозицію зніматися. Але Ґабен був проти, хотів негайно одружитися. Через це виникали сварки.

"Мені потрібні гроші! Американські гроші! Справжні гроші!" — кричала Марлен.

Дітріх просила Ґабена дочекатися її. Однак отримала лише прощального листа. "Ти була, є і будеш моїм єдиним справжнім коханням, — писав Жан. — Я відчуваю, що загубив тебе, хоча нам було так добре разом".

Згодом він одружився з 18-річною манекенницею Мартін Кароль. Вона народила трьох дітей. Дітріх повернулася до Парижа. Там винаймала квартиру напроти будинку Ґабена й відчайдушно шукала зустрічей. Засипала його листами, але вони залишалися без відповіді. Багато років потому, після смерті Жана, Марлен привселюдно назвала себе його вдовою. Пережила його на 16 років.

Дітріх і Геббельс

Дітріх переїхала з Берліна до США 1930-го, коли підписала контракт із голлівудською компанією "Парамаунт". Тим часом у Німеччині до влади прийшов Гітлер. Його міністр пропаганди Йозеф Геббельс намагався будь-що повернути Дітріх на батьківщину. На його пропозицію зробити її зіркою №1 Третього Рейху Марлен відповіла:

"Я не ношу коричневого", — натякнула на колір нацистських мундирів.

Актриса прийняла американське громадянство. Допомагала колишнім співвітчизникам, що їх переслідували нацисти, тікати з Німеччини та знайти в Америці роботу.

Дітріх і Паустовський

Марлен Дітріх читати любила, і була знайома не тільки з російською, а й з радянською літературою. В середині 60-х актриса приїхала в СРСР, і дуже здивувала свого перекладача і радянських журналістів проханням познайомити її з письменником Паустовським. Костянтин Георгійович незадовго до приїзду Дітріх переніс інфаркт, і був в госпіталі, проте все-таки приїхав на виставу щоб зустрітися з актрисою на прохання спілки журналістів. Після вистави письменник піднявся на сцену, де його представили голлівудській діві.

Марлен, яка щойно закінчила виступ, не сказавши ні слова, впала перед Паустовським навколішки, чим вразила і самого письменника, і всіх навколишніх. З'ясувалося, що ще до поїздки актриса випадково натрапила на оповідання "Телеграма", яке дуже її вразило,й іншого способу висловити своє захоплення автору вона просто не знайшла. Паустовський помер незабаром після зустрічі з Дітріх, а сама актриса в своїх спогадах описала ці події так:

"Ми, нарешті, зустрілися з ним в Ленінграді, де я виступала перед артистами і журналістами. В один із днів наш адміністратор сказав мені, що Паустовський в залі, і що він дуже хворий, але знайшов сили, щоб приїхати зі мною зустрітися. Це додало мені якоїсь неймовірної енергії, і я виступила просто блискуче. Після концерту мене попросили залишитися на сцені, і я побачила чоловіка, який повільно піднімався до мене сходинками. Мене переповнювали емоції, я не могла вимовити не слова, і просто опустилася навколішки, щоб показати всю свою повагу до таланту цієї людини".

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.