14 грудня в культурному центрі “Passage Interdit” відбувся показ культового польського фільму “До побачення, до завтра…”, режисером якого був Януш Моргенстерн.
Нагадаємо, що Януш Моргенстерн народився в Микулинцях (нині Теребовлянський район Тернопільської області), був випускником кіношколи в Лодзі, починав свою діяльність асистентом знакових режисерів - Анджея Вайди та Єжи Кавалеровича.
У показі взяв участь Мацей Гіль із краківського фонду підтримки кінематографу «Cyrk Edison», фільмовий викладач, культурний діяч, журналіст. Він розповів про режисера фільму і саму стрічку, аби глядачам було краще зрозуміти контекст її створення, сенси, закладені творцями.
«Моргенштерн мав особливий талант до сцен, які запам’ятовувалися, були дуже образними, поетичними та фотогенічними. Він довго йшов до дебюту. «До побачення, до завтра…» – це перший фільм про молодіжну культуру тих часів. Це також перший фільм із музикою Кшиштофа Комеди. У ньому зіграли Збігнєв Цибульський, найбільша зірка польського кіно, та непрофесійні актори – митці з аматорських театрів, письменники, музиканти тощо», – сказав Мацей Гіль. Він додав: «Цей фільм можна віднести до нової європейської хвилі. У Франції в цей час розквітала хвиля з Жаном Годаром на чолі, через два роки з’явилася нова чехословацька хвиля, започаткована словацьким фільмом «Slnko v sieti». Ця стрічка новаторська для європейського кінематографу в багатьох площинах, до того ж у ній з’являється джаз як музика ілюстративна та музика світу, представленого в картині».
Дискусія після фільму була дуже жвавою. Мацей Гіль зазначив, що вже з перших кадрів можна вловити головне послання стрічки: «Це спроба вловити невловиме. Увесь фільм розповідає про спробу вловити те, що від нас утікає. Одразу після титрів показано загальний план: пуста театральна зала, сцена і через кілька секунд камера фокусується на головному герої. Після цього ми чуємо діалог головного героя з лялькою, завдяки чому розуміємо, що все, що з’явиться у фільмі, – це суб’єктивна розповідь. Ще через кілька секунд перед нами постає ціла ретроспекція зустрічей і розставань».
Лектор наголосив також на тому, що фільм побудований на близьких планах, тобто розказує не про весь світ, а про окремі вибрані історії. Він звернув увагу на слова головної героїні: «Будемо дуже-дуже грати». «Цей діалог наводить нас на думку, що все умовне», – зазначив Мацей Гіль, згадуючи про мовний бар’єр між головними героями – поляком Яцеком та француженкою Маргеріт.
На перший погляд, здається, що цей прекрасний фільм повністю позбавлений політики, але Мацей Гіль говорить, що “політика шалено присутня в цій картині». До дискусії активно долучилися консул Генерального консульства РП в Луцьку Тереза Хрущ, головний редактор двотижневика “Волинський монітор” Валентин Ваколюк, Світлана Федонюк, викладач режисерських дисциплін із Волинського коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського та інші глядачі.
Захід організували Генеральне консульство РП у Луцьку та мистецьке об’єднання «стендаЛь».
За матеріалами тижневика “Волинський монітор”.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
