Джерело: Gazeta.ua

19 грудня 1686 року Робінзон Крузо (герой книги Даніеля Дефо) залишив безлюдний тропічний острів, на якому провів 28 років, 2 місяці і 19 днів.

Роман вперше був опублікований у квітні 1719 року і коротко названий за іменем головного героя. Книга започаткувала класичний англійський роман і породила моду на псевдодокументальну художню прозу; її нерідко називають першим "справжнім" романом англійською мовою. Твір Дефо став літературною сенсацією і породив безліч наслідувань. Роман зробив ім'я Робінзона загальним. Оповідання, подібні розповіді Робінзона, називаються "робінзонадами".

Перший твір ( про пригоди моряка Крузо їх всього є три) був написаний у вигляді автобіографії, — щоденника головного героя, британського моряка, якому через аварію корабля довелося жити на безлюдному тропічному острові в гирлі річки Оріноко.

Повна назва твору "Життя, незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив 28 років у повній самотності на безлюдному острові біля берегів Америки поблизу гирла річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якої весь екіпаж корабля крім нього загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами; написані ним самим".

В основу першого твору було взято епізод з життя шотландського моряка Александра Селкірка.

Під час Війни за іспанську спадщину, Александр Селкірк служив боцманом на одному з кораблів англійського капера Вільяма Дампіра — 16-гарматному галеоні "Сінке Портс". 30 квітня 1703 року Дампір зі своєю флотилією відплив у свою другу навколосвітню експедицію. На шляху вони безуспішно напали на французький корабель, проте захопили чотири невеликих іспанських кораблі.

Маючи норовисту й запальну вдачу, Селкірк постійно сперечався з капітаном "Сінке Портс", висловлюючи свою невдоволеність морехідними якостями корабля. Коли корабель пропливав біля узбережжя Чилі, боцман зопалу висловив бажання висадитись на берег. Капітан негайно задовольнив цю вимогу, попри те, що пізніше Александр одумався й просив скасувати це рішення. Селкірк залишався на острові 4 роки та 4 місяці, до того, як його підібрав Дампір. Побоювання Селкірка, проте, виправдалися — "Сінке Портс" затонув, а більшість його команди загинула.

Повернувшись у рідне містечко Ларго, Селкірк спершу жив відносно спокійно. Часто відвідував паби, де й розповідав про свої пригоди. Судячи зі спогадів його сучасників, Александр був непоганим оповідачем. Наприклад, сер Річард Стіл у 1713 році відзначав у журналі "Англієць", що "його (Селкірка) дуже цікаво слухати, він тверезо мислить й вельми живо описує перебування своєї душі на різних етапах такої тривалої самоти".

Селкірк вступив до королівського флоту в чині лейтенанта та помер від жовтої гарячки на борту корабля біля берегів Африки у віці 47 років і був похований у морі.

Дефо обрав для свого Робінзона умови і ізоляцію подібні до тих, що дісталися Селкырку; але якщо останній здичавів на острові, то Робінзон морально відродився.

Книга написана як вигадана автобіографія Робінзона Крузо, жителя Йорка, який мріяв про подорожі морями. Переживши чимало пригод, серед яких і аварія корабля, і захоплення судна піратами, і власна плантація в Бразилії, він пливе до Африки за чорними невільниками, щоб таким чином розбагатіти.

Однак корабель потрапляє в шторм і сідає на мілину біля невідомого острова недалеко від гирла Оріноко. Крузо виявився єдиним уцілілим з екіпажу, діставшись уплав до острова, який виявився безлюдним. Подолавши відчай, він рятує з корабля всі потрібні інструменти і припаси та будує собі добре укрите і захищене житло на суші. Вчиться шити одяг, робити посуд з глини, вирощує ячмінь та рис. Також йому вдається приручити диких кіз, які водилися на острові, це дає йому стабільне джерело м'яса і молока, а також шкури для виготовлення одягу.

Досліджуючи острів протягом багатьох років, Крузо виявляє сліди дикунів-канібалів, які іноді відвідують різні частини острова і влаштовують людожерські бенкети. В одне з таких відвідувань він рятує полоненого дикуна, якого збиралися з'їсти. Він вчить тубільця англійської мови і називає його П'ятницею, тому що врятував його саме в цей день тижня.

Далі розгортається ціла низка пригод із дикунами й іншими врятованими після аварій суден людьми. Зрештою до остова причалює корабель із бунтівниками, які збиралися висадити на острові капітана з відданими йому людьми. Крузо і П'ятниця звільняють капітана і допомагають йому повернути контроль над судном. Найбільш ненадійних заколотників залишають на острові, а Крузо після 28 років, проведених на острові, залишає його і в 1687 році повертається в Англію до своїх родичів, які вважали його давно загиблим. Крузо вирушає в Лісабон, щоб отримати прибуток за свою плантацію в Бразилії, що робить його дуже багатим. Після цього він перевозить своє багатство по суші в Англію, щоб уникнути подорожі по морю. П'ятниця супроводжує його, і по дорозі вони потрапляють в останню спільну пригоду, коли борються з голодними вовками і ведмедем в горах.

Другий роман — "Подальші пригоди Робінзона Крузо" — менш відомий. У ньому старий Робінзон, відвідавши свій острів і втративши П'ятницю, доплив у торгівельних справах до берегів Південно-Східної Азії і змушений добиратися до Європи через всю Росію, щоб з Архангельська відплисти в Англію.

Існує і третя книга Дефо про Робінзона Крузо, вона має назву "Серйозні роздуми Робінзона Крузо" і є збірником есе на моральні теми; ім'я Робінзона Крузо вжито автором для того, щоб привернути інтерес публіки до цього твору.

Цікаво

У 1856 році на засланні Тарас Шевченко створив малюнок на тему цього твору "Робінзон Крузо".

У Всеволода Нестайка одна з трилогії "Васюківки" називається "Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо". Ява Рень стає Кукурудзо після того, як заблукав із своїм другом у кукурудзі.

Існує острів Робінзона Крузо, який належить Чилі.

Свій найзнаменитіший роман Дефо написав у віці 59 років, всього ж у автора близько 500 творів, серед них памфлети, статті. Інші романи Дефо є автобіографіями фіктивних шахраїв, злодіїв, повій та авантюристів.

У виданій під псевдонімом "Капітан Чарльз Джонсон" в Лондоні в 1724 році "Загальної історії грабежів і вбивств, учинені самими знаменитими піратами" містилися белетризованій біографії 17 відомих піратів Вест-Індії, більшість з яких засновані були на достовірних джерелах, імовірно архівних матеріалах Міністерства у справах колоній, а також збережених листах капітанів і бортових журналах, що зберігалися в Державному архіві Великобританії.

Окремо у творчості Дефо стоїть історичний роман "Щоденник чумного року" (1722), що містить в собі опис Великої Чуми в Лондоні 1665 року (коли самому автору було близько 5 років), але частково заснований на щоденнику дядька письменника - Габріеля Фо.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.