Джерело: UA Modna

Восьмигодинний сон — це сучасне нововведення. Уявіть, що живете в 18-му столітті. О 20.30 вечора ви одягаєте нічний ковпак, задуваєте свічки і засинаєте під запах воску, який м'яко заповнює повітря навколо ліжка. Спите кілька годин. О 2:30 ночі прокидаєтеся, одягаєте пальто і йдете до сусідів у гості. Вони теж не сплять. Спокійно читають, моляться або займаються сексом. Тому що до епохи електрики дворазовий сон за ніч був поширений всюди.

У ті часи люди спали двічі за ніч, вставали на кілька годин серед ночі, а потім йшли назад до ліжка, вже до світанку.

Як пишуть на Slumberwise.com:

Існування дворазового сну за ніч вперше виявив Роджер Екерч (Roger Ekirch), професор історії з Вірджинсько університету.

Його дослідження виявили, що ми не завжди практикували безперервний восьмигодинний сон. Для людей звичніше було спання в два коротких періоди за більш тривалий діапазон ночі, який охоплював близько 12 годин. Він ділився на проміжки: спочатку три-чотири години сну, потім — дві-три години неспання і знову сон до ранку.

Згадки про такий розпорядок зустрічаються в літературі, судових документах й особистих записах. Дивно навіть не те, що люди спали в дві зміни, а неймовірна поширеність такого виду нічного відпочинку. Це був стандартний, загальноприйнятий спосіб спання.

«Кількість і характер згадок свідчать про те, що це був загальновідомий факт», — каже Екерч.

Наприклад, англійський лікар писав, що ідеальний час для навчання і роздумів — це період між «першим сном» і «другим сном». Чозер Джеффрі в «Кентерберійських оповіданнях» писав про героїню, яка йшла спати після «першого сну». І, пояснюючи причину багатодітності в середовищі робітничого класу, лікар 1500-х років відзначає, що люди зазвичай займалися сексом після першого сну.

Книга Роджера Екерча «Під кінець дня. Історія ночі» рясніє подібними прикладами.

Але що робили люди в ці вільні нічні години? По суті, все, про що ви могли подумати.

Більшість залишалися в своїх спальнях і ліжках, іноді читали, нерідко молилися. Релігійні допомоги навіть містили особливі молитви, рекомендовані до читання між двома періодами сну.

Інші курили, розмовляли з людиною, з якою ділили ліжко, або займалися сексом. Деякі проявляли велику активність, відвідували сусідів.

Як відомо, така практика в підсумку застаріла. Екерч пов'язує зміни з появою електричного освітлення в приміщеннях і на вулицях, а також з популярністю кав'ярень. Письменник Крейґ Кослофський пропонує подальші роздуми на цю тему в своїй книзі «Вечірня імперія» (Evening's Empire). З поширенням вуличного освітлення ніч перестала бути надбанням злочинців і підкласів суспільства. Цей період став часом для роботи або спілкування. Бімодальний зразок сну в результаті почали сприймати як недоцільне витрату кількох годин часу.
 

Наука підтримує записи в історичних книгах. Дослідники провели чотиритижневий експеримент, в якому взяли участь 15 чоловіків, які проживали в умовах з обмеженим світловим днем. З ними почало відбуватися щось дивне. "Нагнавши" недосипання, — звичайна справа для більшості з нас, — учасники стали прокидатися всередині ночі.
 

У них виокремились два періоди сну.

Протягом дванадцяти годин учасники зазвичай спочатку спали близько чотирьох-п'яти годин, потім прокидалися і не спали протягом декількох годин, потім знову спали до ранку. Загалом вони спали не більше восьми годин.
 

Період посеред ночі між сегментами сну характеризувався надзвичайним спокоєм, схожим на медитативний стан. Це не нагадувало неспокійний сон, який багато хто з нас відчував на собі. Учасники експерименту не напружувалися і не турбувалися через пробудження, вони в цей час розслаблялися.
 

Рассел Фостер (Russell Foster), професор циркадної нейробіології в Оксфорді, зазначає, що навіть при стандартних моделях сну пробудження серед ночі — ще не привід для занепокоєння. «Багато людей прокидаються вночі і панікують. Я пояснюю їм, що так у них відбувається повернення до бімодального режиму сну », — каже професор.

Хоча в статті відзначають, що немає ніяких переваг в тому, щоб спати два рази за ніч, мені складно уявити, що така модель сну не матиме серйозних наслідків для нашого повсякденної свідомості. Скільки користі ми могли б отримати з кількох годин «надзвичайного спокою, схожого на медитацію»? Справді. Я не застосовував «бімодальний» сон, але думаю, що багато хто з нас, включаючи мене, стикалися з ним. При шалено завантаженому графіку ми навіть не розглядаємо можливості і переваги від іншого стану свідомості, крім як восьмигодинного сну, необхідність в якому викликана втомою.

Звичайно, ми не можемо повернутися до способу життя «до електрифікації» з раннім відходом до сну і раннім підйомом. Але, можливо, ми могли б застосувати ці знання, щоб поліпшити якість життя і відкрити для себе альтернативні режими розуму і часу.

Це повертає мене до книги, яку я зачитуюся останнім часом.

Проковтування інформаційного століття в один ковток

 Якщо вам цікаво почитати більше про сучасний світ і його вплив на наш розум, візьміть на озброєння книгу Дуґласа Рашкоффа (Douglas Rushkoff) «Шок теперішнього: коли все відбувається прямо зараз» (Present Shock: When Everything Happens Now).

«Справа в тому, що час не нейтральний. Години і хвилини не універсальні, а визначені. Деякі речі нам легше даються зранку, а інші — вечорами. До того ж час доби змінюється, виходячи з поточного моменту в 28-денному місячному циклі. Протягом одного тижня ми більш продуктивні рано вранці, а наступного тижня — вдень.
 

Технології дають нам можливість ігнорувати всі ці закутки й щілини часу. Ми можемо зробити переліт через десять часових поясів. Прийняти снодійне, щоб заснути, коли досягнемо місця призначення під час подорожі, пізніше випити препарат від синдрому дефіциту уваги, щоб прокинутися наступного ранку.

Наші технології можуть розвиватися з тією швидкістю, з якою ми їх придумуємо. Але наші тіла еволюціонували протягом тисячоліть, взаємодіючи з силами і явищами, які ми ледь усвідомлюємо. Ми не просто повинні враховувати ритми організму... тіло опирається на сотні, можливо, тисячі різних годин, прислухаючись, зв'язуючись і синхронізуючись з багатьма речами. Людські істоти не здатні до такого стрімкого розвитку. Наші тіла змінюються по зовсім іншій часовій шкалі».
 

Але Рашкофф не закликає до того, щоб відкинути свої айфони і відмовитися від цифрового способу життя. Він за те, щоб з'ясувати шляхи сприяння технологій для активації нашої біології:

«Так, ми знаходимося в хронобіологічній кризі з депресіями, суїцидами, онкологічними захворюваннями, низькою продуктивністю праці та соціальним дискомфортом в результаті того, що злісно порушуємо ритми, що підтримують нас живими і синхронізованими з природою, і один з одним. Але той факт, що ми вчимося, дає нам можливість перетворити кризу в сприятливу можливість. Замість того, щоб намагатися перевчити організм і привести його у відповідність зі штучними ритмами наших цифрових технологій, ми можемо застосувати технології і поєднати свій спосіб життя з власної фізіологією».

Не впевнений, що буду дотримуватися бімодальної моделі сну, але я виразно бачу переваги від нового розуміння часу і спроби жити відповідно до нього. Час як якість. Тривалість. Аромат. Один з моїх улюблених філософів 20-го століття Жан Ґебсер (Jean Gebser) 1949 року написав, що в основі кризи західної цивілізації лежить час. У своєму прагненні відповідати тенденціям ми залучаємося у все, що відбувається одночасно. Можливо, це неправильний підхід. Неправильне ставлення до часу. Може бути, нам потрібно зробити крок назад і бути присутнім; не наражатися на «потрясіння» в цифрову епоху, що критикує Рашкофф, але бути присутніми.

Наша сучасна криза з перебуванням «в сьогоденні» нічим не відрізняється від дзенского коана про випивання океану одним ковтком. Ви не можете це зробити, якщо роздрібнюєте час на маленькі шматочки: крихітні цокання на годиннику, на електронну пошту, повідомлення від Facebook і на повідомлення, що пищать на рідкокристалічному екрані. Всього занадто багато. Але проблема нашого інформаційного перевантаження, може, насправді й не в цифровій епосі, а в режимі вимірювальної свідомості, яку ми вмикаємо. Як гадаєте? І що нам допоможе впоратися з «потоком»?

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.