Купуючи 1987 року будинок у паризькому районі Маре, дизайнер Аззедін Алайя не підозрював, що нова садиба надихне його на створення колекції.
Під час ремонтних робіт на стінах будинку були виявлені фрески. Зацікавлений Алайя вирішив зібрати про них якомога більше інформації. Вивчення архівів принесло дивовижне відкриття: виявилося, що у XVIII столітті в цьому будинку мешкала юна Жанна-Антуанетта Пуассон, майбутня мадам де Помпадур.
Алайя, за словами кураторів виставки «Алхімія: секрет однієї колекції», уявляв, що саме у цій садибі Жанна-Антуанетта опанувала всіма премудростями етикету й отримала відмінне виховання, що дозволило їй, дівчині з буржуазної родини, згодом протягом 20 років бути неофіційною королевою Версаля.
Засновниця трендів і покровителька мистецтв, мадам де Помпадур стала музою найбільшої колекції Аззедіна Алайя. У «весну-літо 1992» увійшло 115 нарядів!
Місяць за місяцем, день за днем майстер особисто викроював і шив убрання у своєму новому ательє. Знаменитий почерк Алайя – мережива, волани та силуети, що облягають фігуру, – не сплутаєш ні з чиїм іншим, проте звернімо увагу на те, що саме з моди часів мадам де Помпадур переосмислив кутюр’є.
У колекції багато відсилань до жіночого костюму XVIII століття: крій суконь, корсетні елементи і навіть натяки на паньє. Однак цікаво, що Алайя додав до них чоловічі акценти: рединготи, легкі плащі, одяг у смужку, сорочки з довгими рукавами.
З огляду на історію життя мадам де Помпадур, поєднання чоловічого і жіночого не виглядає дивним. За ніжними пастельними відтінками нарядів фаворитки переховувався умілий політик, а про такий вплив і владу міг мріяти будь-який чоловік часів Людовика XV.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
