14 грудня: Стефан Баторій став королем
14 грудня 1575 року частиною польської шляхти, очолюваної канцлером Яном Замойським, на престол Речі Посполитої обрано князя Трансільванії Стефана баторія. Його коронація відбулась 1 травня 1576 року, в той же день, коли він одружився з Анною Ягеллонкою, дочкою колишнього польського короля Сигизмунда II.
По смерті в 1572 році бездітного Сигізмунда II Августа, першого монарха Речі Посполитої і останнього представника литовської Ягеллонів на престолах Литви і Польщі, елекційний сейм провів перші вибори короля. 16 травня 1573 року ним заочно став 22-річний Генріх Валуа, четвертий син короля Франції Генріха II і Катерини Медічі. За умовами обрання він гарантував підданим Речі Посполитої свободу совісті, підтверджував права і привілеї шляхти, відомі як «Золота вольність», був змушений відмовився від будь-яких претензій на правонаступництво престолу і мав одружитись з сестрою свого попередника Анною Ягеллонкою.
Однак після коронації 22 лютого 1574 року у Вавельському замку в Кракові Генріх всіма засобами ухилявся від одруження зі старшою за себе на 28 років Анною, котра слала листи до королівських дворів Європи із намаганням змусити його до виконання взятих на себе матримоніальних зобов'язань. Врешті-решт невдоволений своїм перебуванням у культурно відсталій та холодній Польщі, Генріх таємно залишив її у ніч на 19 червня 1574 року, дізнавшись про смерть свого старшого брата французького короля Карла IX.
Лукас Кранах-молодший «Анна Ягеллонка», 1553 рік
Попри обіцянку повернутись через кілька місяців і намір поєднати дві корони, Генріх так і не прибув до Польщі. Після року очікування конвокаційнний сейм з підготовки до виборів короля був призначений на листопад 1575 року. Серед кандидатів на престол розглядались імператор Священної Римської імперії Максиміліан II Габсбург, трансільванський воєвода Стефан Баторій та шведський король Юхан III Ваза, одружений з молодшою дочкою польського короля Сигізмунда I Старого.
Елекційний сейм почав свою роботу 8 грудня - після тривалих супреречок інтеррекс Речі Посполитої примас Якуб Уханський за підтримки більшості сенаторів, католицьких кліриків, протестантів і представників Пруссії та Литви 12 грудня без голосування оголосив королем Максиміліана II. Це обурило польську шляхту, яка об'єднались навколо канцлера Яна Замойського і підтримала кандидатуру Стефана Баторія, вирішальними факторами на користь якого стали його недавня перемога у міжусобній війні в Трансільванії, готовність одружитись із на 10 років старшою за себе Анною Ягеллонкою і загроза війни з Османською імперією у випадку обрання представника Габсбургів.
13 грудня 1575 року на Староміські площі в Варшаві Анна Ягеллонка була оголошена королем Польщі і Великою княгинею литовською. На прохання делегації шляхти, очолюваної Яном Замойським, вона дала згоду на одруження зі Стефаном Баторієм, котрий був оголошений королем Речі Посполитої 14 грудня. Збори шляхти, проведені 1 лютого 1576 року в Кракові, підтвердили обрання Баторія і відхилили компромісну пропозицію Максиміліана II обрати на престол його сина австрійського ерцгерцога Ернста, котрий також висловив готовність одружитись з Анною.
8 лютого 1576 року у Медіаші (нині - Румунія) Стефан Баторій приніс присягу польській делегації дотримуватись «Pacta conventa», угоди між королем-кандидатом і польським народом в особі шляхти щодо обов'язку шанувати закони Речі Посполитої, і взяв на себе зобов'язання повернути землі, захоплені в Лівонії московським царем Іваном Грозним. 18 квітня він прибув до Кракова, де 1 травня 1576 року у Вавелі одружився з Анною Ягеллонкою і пара коронувалась на престол Речі Посполитої. Того ж дня Стефан Баторій зрікся престолу Трансільванії на користь свого молодшого брата Жигмонда.
Стефан Баторій
У червні шляхом переговорів і політичних та майнових поступок Стефан Баторій домігся підтвердження свого обрання Литовським князівством і став Великим князем литовським, руським та жемантійським. Несподівана смерть Максиміліана II в кінці 1576 року, який тривалий час підтримував внутрішню опозицію Баторію з числа польського єпископату і частини шляхти, дозволила домогтись визнання його обрання у більшій частині Пруссії. Лише на підкорення Данціга (нині - Ґданська) у 1577 році довелось споряджати військову експедицію, яка завершилась взаємним компромісом, - місто, що витримало піврічну облогу, зберегло за собої привілеї, надані колишніми польськими королями, виплатило велику контрибуцію і визнало королівський титул Стефана Баторія. У лютому 1578 року він затвердив маркграфа Бранденбурга Георга Фрідріха Гогенцолерна регентом Прусського герцогства.
Забезпечивши контроль над усією територією Речі Посполитої, Стефан Баторій отримав можливість провести численні реформи, у яких його найбільшою опорою став Ян Замойський, зокрема була реорганізована судова система, на угорський зразок модернізована армія, у Вільно було засновано третій в країні університет. Завдяки успішним дипломатичним місіям вдалось встановити добросусідські стосунки з наступником Максиміліана II імператором Рудольфом II та Османською імперією, що дало можливість за повної підтримки сейму розпочати війну з Московією і в ході успішної кампанії 1577-82 років у Івана Грозного були відвоювані більшість міст Лівонії, а також Полоцьк і Веліж (нині - Білорусь).
Помер Стефан Баторій 12 грудня 1586 року бездітним і був похований спочатку в Гродно, де в перебудованому королівському замку була облаштована його резиденція, а згодом перепохований у Соборі святих Станіслава і Вацлава в Кракові. По його смерті новим королем Речі Посполитої зусиллями Яна Замойського був обраний син шведського короля Юхана III та Катерини Ягеллонки Сигізмунд III Ваза, який у дволітній війні зумів здолати іншого претендента на польський престол австрійського ерцгерцога Максиміліана III Габсбурга.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
