1895 року шведський хімік Альфред Нобель склав заповіт, де наказав створити фонд, відсотки з якого видаватимуть у вигляді премії тим, хто впродовж попереднього року приніс найбільшу користь людству. Відсотки за заповітом поділили на 5 рівних частин, призначені для заохочення відкриттів у галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справу миру. Виняток - математики. За легендою це пов'язано із історією кохання Нобеля. Дівчина, яку він кохав, вийшла заміж за математика.

Заповіт Нобеля спочатку сприймали скептично. Рідня хіміка вважала себе обділеною і вимагала признати заповіт незаконним. 26 квітня 1897 року заповіт затвердив Стортинг Норвегії. Секретар Рагнар Сульман й адвокат Рудольф Лілеквіст, організували фундацію, яка б піклувалась про виконання заповіту та організовувала вручення премій.

Відповідальним за присудження премії миру став Норвезький Нобелівський комітет, членів якого призначили у квітні 1897 року. Тоді заповіт набув чинності. 7 червня Каролінський Інститут став відповідальним за присудження премії в галузі фізіології або медицини. 9 червня Шведська академія отримала право присуджувати премію з літератури. 11 червня Шведська королівська академія наук стала відповідальною за присудження премій з фізики і хімії.

29 червня 1900 року засновали Фундацію Нобеля для керування фінансами й організації вручення Нобелівських премій. У Фундації Нобеля були досягнуті домовленості про базові принципи вручення премій, і у 1900 році розроблений статут фонду. У 1905 році Шведсько-норвезька унія була розірвана. З цього часу Норвезький Нобелівський комітет відповідав за присудження Нобелівської премії миру, а шведські організації є відповідальними за решту премій.

Вручення премій почалося 1901 року. Першими лауреатами стали німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген, голландський хімік Якоб Хендрик Вант-Гофф, німецький мікробіолог Еміль Адольф Берінг, французький письменник Франсуа Арман Сюллі-Прюдом, а Нобелівську премію миру отримали відразу два лауреати - швейцарець Анрі Жан Дюнан і француз Фредерік Пассі.

За час існування премії було запроваджено лише одне нововведення: 1968 року Банк Швеції з нагоди свого 300-річчя запропонував виділити гроші на премію з економіки, і Нобелівський комітет взяв на себе зобов'язання з їхнього розподілу. Офіційно іменована як премія з економіки пам'яті Альфреда Нобеля вперше була присуджена 1969 року. За традицією, премії з фізики, хімії, медицини, літератури і економіки вручає в Стокгольмі в Концертному залі король Швеції.

Ритуально вручення Нобелівської премії складається з трьох заходів - власне вручення, Нобелівської вечері в присутності королівської родини та близько 1300 гостей. Завершує церемонію нагородження Нобелівський концерт, який вважається однією з головних музичних подій Європи. Кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника премії Альфреда Нобеля і диплом. Грошова частина премії переказується лауреатам згідно з їхніми побажаннями. У Стокгольмській ратуші проходить Нобелівський бенкет за участю короля і королеви Швеції, членів монаршої родини, нобелівських лауреатів, глави уряду Швеції. У цьому святі беруть участь більше тисячі гостей. Нобелівську премію миру у присутності короля Норвегії і членів королівської сім'ї того ж дня 10 грудня вручає в Осло голова Норвезького Нобелівського комітету. Премія миру включає диплом лауреата, медаль і грошовий чек. Після церемонії відбувається урочистий бенкет.

Вперше подружня пара стала лауреатами Нобелівської премії 23 жовтня 1947 року. Американським біохімікам Герті і Карлу Корі присудили премію "за відкриття каталітичного перетворення глікогену" з фізіології і медицині. Герті і Карл Корі народилися і жили в Австрії. Корі вчився в Університеті Карла Фердинанда в Празі з 1914 року. Там зустрів студентку Герту. Вони дружили і в 1916 році опублікували спільну статтю. З третього курсу Корі пішов на війну. У 1918 повернувся і завершив навчання в університеті. У 1920 році Герта і Карл одружилися в Відні. Прожили в шлюбі 37 років.