Народна медицина Волині в оповідках старожилів
Чи не кожна сучасна людина, захворівши, за порадою-поміччю іде до лікаря. Часто, однак, до відвідин ескулапів ми звертаємося до народних методів. Як-от прополоскати зуб, що болить, розчином соди чи кинути у вогнище зернятка ячменю, якщо виникла болячка на оці.
Ось як розповідали про засоби народної медицини наші бабусі-прабабусі, народжені у першій половині ХХ століття.
***
[Як ви лікуєте нарив – жону?] Ну то жона… Ну то то, я вам скажу, шо дучка моя ходила, і тилько той чоловік тр рази тим каминьцьом притиснув і казав, шо-о-о… Притискав, і погуворив, і сказав: «Бильш никуда. А як ша тобі колі повториться, то ти вийде на дорогу і здійме паршого ліпшого каминьця, тилько той, шо добре лєжить на суші. І тим каминьцьом притисни тісно і скажи: де взялась, туди, е, зникни. И всьо» (Н. Здонюк, 1927 року народження із Забужжя Любомльського району).
Волинські жінки. Перша половина ХХ століття. Фото з humus.livejournal.com
[Чи було так, що хворого вели до померлого?] От нє, сєтого то нє било. Алє я чула, што десь якісь куст чи хтось, то коп. мерлий…пальцьом мерлого. Так чула я. Доткнувся, то би то не буде, о. [Помагало?] А я відаю? Знаєте, сєтого на собі не міла, – Господь його відає (М. Гаврилюк, 1929 року народження із Сапова ґміни Чижі повіту Більськ-Підляський Підляського воєводства).
Шо в мене баба була, то вона лічила людей, згаварувала. То я знаю, що вона так помолилася… Я… Колись мене очі боліли (я була мала), то я до неї ходила так (то батькова мати), вона мині сказала: сонце сходит, то прихоть до мене, и сонце заходит. Вона мині два рази на день згаварувала, то дякувати Богови, юй (хай царство небесне!), и Богови – я заре не знаю ніякого врачя, ніякого ничього, и зір в мене став такі, як треба, и я до ціх пор бачю, ше вишиваю – сємдисят літ (В. Федорчук, 1935 року народження з села Розничі Маневицького району).
Волинянська сім’я. Фото з humus.livejournal.com
Джерело: Григорій Аркушин. «Всього на світи хватає…» (фольклор, звичаї та обряди Західного Полісся у діалектологічних записах): [вибране]. – Луцьк, 2015. – С. 201 – 202.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
