Джерело: thebabel

Американський винахідник голландського походження Олександр Вейгерс ще у 1927 році придумав літаючу тарілку. Його винахід залишився на папері, Вейгерс помер у 1989 році. Здавалося, що про нього всі забули. Поки арт-дилер Ренді Хантер не почав збирати всі свідчення про життя винахідника, щоб відкрити його музей у Кремнієвій долині. tһеБабель переказує матеріал американського видання Bloomberg.

Каліфорнія, долина Кармел. Навколо кипарисові ліси, гори та дорогі ранчо. Своїм спокоєм місце притягує майже всіх — від художників до пенсіонерів. Але тут не завжди було спокійно. На хвилі фінансової кризи 2008 року художники та галеристи опинилися у скрутній ситуації — колекціонери перестали купувати твори мистецтва. Тоді власник скульптурної майстерні Ларрі Фішер, який збирав свою колекцію довгі роки, вирішив продати її на аукціоні. Перед цим він покликав до себе друга, арт-дилера Ренді Хантера, аби той вибрав щось для себе з його колекції.

Хантеру сподобалася одна скульптура. Її автором виявився Олександр Вейгерс. У приміщенні було ще близько тридцяти скульптур авторства Вейгерса, і того дня арт-дилер Ренді Хантер купив їх усі.

Вейгерс міг би прославитися як винахідник літаючої тарілки — дископтера, але за життя про нього майже ніхто не знав. Спочатку арт-дилер Ренді Хантер почав скуповувати роботи Вейгерса, щоб в подальшому на них заробити. Він вважав, що зможе залучити інтерес до забутого винахідника (Вейгерс помер у 1989 році), і колекціонери почнуть полювати на його роботи. Але чим більше Хантер дізнавався про Вейгерса, тим більше він ним захоплювався. Ренді Хантер поставив собі за мету зробити забутого та майже невідомого винахідника національним надбанням.

 

 

Олександр Вейгерс народився на індонезійському острові Ява в 1901 році. Він був вихідцем з голландської сім'ї, яка володіла плантаціями в Індонезії (на той час країна була голландською колонією). Родина Вейгерсів була заможною, але хлопчик все одно допомагав дорослим у місцевій кузні. Потім він вивчився на корабельного інженера. У 1926 році Вейгерс переїхав до США. Тоді ж він почав працювати над кресленнями дископтера, але зразу не запатентував винахід. Через два роки під час пологів померли його дружина з дитиною, а сам інженер впав у глибоку депресію та перестав працювати над винаходом.

 

Вейгерс кидає проект дископтера і займається скульптурою. Його роботи навіть потрапляють до кількох музеїв. На початку Другої світової війни Вейгерсу сорок, він йде в розвідувальний підрозділ армії США, де перекладає повідомлення з малайської, нідерландської, італійської та німецької мов. Після демобілізації Вейгерс знову повертається до розробки дископтера. Війна продовжується, і йому здається, що винахід врятує солдатів США та його сім'ю, яка залишилася в Голландській Ост-Індії (під час Другої світової була окупована японськими військами). За його задумом, дископтер міг би непомітно пролітати між ворожими позиціями і мав відчутну перевагу над літальними апаратами того часу.

Під час роботи в «Нортроп Корпорейшн» (авіабудівна компанія) Вейгерсу здалося, що його винахід хочуть вкрасти. Тоді він вирішив переїхати в долину Кармел у Каліфорнії. Армійський приятель заповів Вейгерсу кілька акрів землі. Після переїзду на звалищі він знаходить старі ванни та віконні рами, з яких будує експериментальний будинок з геодезичним куполом, схожим на гриб. Завдяки спеціальній формі будівлі здавалося, що цей будинок виріс у лісі на рівному місці. Він також побудував кузню і художню майстерню. Сусіди Вейгерса згадували, що його житло здебільшого нагадувало смітник, але насправді інженер знаходив застосування для будь-якого предмету.

У 1945 Вейгерс в черговий раз повертається до ідеї дископтера. Він отримує патент, який хотів віддати військовим, щоб почати масовий випуск свого літального апарату. Вейгерс пише усім: військовим, авіабудівникам і навіть автовиробникам. Але особливого інтересу до інноваційного винаходу Вейгерса ніхто не виказує.

У кінці 40-х в американській пресі зростає інтерес до літаючих тарілок. Очевидці кажуть, що помічають їх все частіше. Ідеї Вейгерса та післявоєнний інтерес американців до літаючих тарілок призводять до того, що в 50-ті інженери НАСА починають будувати дископодібний літальний апарат з вертикальним зльотом. Тоді Вейгерс розуміє, що його проект вкрали. Місцева преса погоджувалася, що винахід Вейгерса, запатентований ще у 1945 році, міг бути прототипом літальних засобів, над якими працювали збройні сили США. Вейгерс намагався відновити справедливість: писав у ВМС США й американські газети з проханням згадувати його як винахідника дископодібного літального апарату.

Вейгерс розумів, що без джерела живлення дископтер не злетів би. При цьому він був переконаний: якби його розробкою свого часу зацікавилися б і виділили кілька мільйонів доларів, літаюча тарілка Вейгерса стала б реальністю. З роками інженер втратив інтерес до винаходу, а в розмовах з репортерами казав, що вигадавши дископтер, він досяг межі. Йому здавалося, що винахід повинні були підхопити, але цього чомусь не сталося.

У середині 70-х Вейгерс видав кілька книг, і про нього знову згадали. В його будинку стали з'являтися люди з усього світу, їм він здавався винахідником з іншої епохи. На своїх заняттях Вейгерс розповідав, як шукати матеріали, робити з них інструменти та скульптури. У 1984 році Вейгерс частково осліп (у нього знайшли макулодистрофію), він вже не міг фокусувати зір на предметах, а учні перестали приїжджати до нього. Це підкосило Вейгерса, через п'ять років він помер.

Вейгерс хотів, щоб після смерті його будинок став резиденцією для художників і скульпторів. Але його вдова не могла самотужки стежити за володіннями інженера. Вона вирішила розділити територію на ділянки та продала їх за 400 тисяч доларів. Експериментальний будинок Вейгерса знесли.

У 2016 році арт-дилер Ренді Хантер дізнався, що частину майна Вейгерса знайшли та виставили на продаж. Він заплатив 1,6 мільйонів доларів за ділянку землі, на якій знайшли залишки майстерень і домівки Вейгерса.

Хантер був одержимий Вейгерсом і купував будь-які свідчення про його життя: малюнки, креслення, роботи й усілякі предмети, що оточували інженера. Хантер хотів зробити Вейгерса відомим. І хоча Хантер був хорошим дилером, мало хто переймався непростим життям винахідника, що випередив свій час, і був готовий купувати його роботи.

Ренді Хантер колекціонував речі і роботи інженера Вейгерса майже десять років і вирішив побудувати музей на місці, де колись жив винахідник. Арт-дилер Ренді Хантер вважав, що туристи і жителі Кремнієвої долини не пройдуть повз такий музей. Він навіть придумав пересувну виставку з роботами Вейгерса — хотів возити їх на наукові та мистецькі ярмарки.

Одержимість винахідником Вейгерсом обійшлася Ренді Хантеру в 2,8 мільйонів доларів. У 2018 році він помер від раку, тепер «справу Вейгерса» хоче продовжувати цивільна дружина Хантера Кеті.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.