21 листопада: ліквідація Гетьманщини
21 листопада 1764 року указом імператриці Катерини II граф Кирило Розумовський був позбавлений посади гетьмана і була відновлена робота Малоросійської колегії на чолі з генералом Петром Румянцевим, перед яким була поставлена задача підготовки земель Гетьманщини до повної інтеграції до складу Російської імперії. Колегія припинила свою роботу у 1886 році, коли були остаточно ліквідовані рештки судової та адміністративної автономії, полковий устрій, реквізовані монастирські землі і проведене повне закріпачення селянства.Гетьманщина як організація козацького устрою на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля виникла під час антипольського повстання Богдана Хмельницького, який після перемог під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями в січні 1649 року тріумфально в'їхав у Київ, де його як визволителя особисто вітали київський митрополит Сильвестр Косів і єрусалимський патріарх Паїсій. Сам історіографічний термін «гетьманщина» виник в кінці XIX століття для позначення того, що Хмельницький з лютого 1649 року в листах і на переговорах з Річчю Посполитою називав Руською державою (а себе - її князем або правителем) або Військом Запорозьким в якості політичної і військової організації, повноваження якої виходили далеко за межі власне географічного регіону Запоріжжя.
Під своїм керівництвом Хмельницький об'єднав всі сфери суспільного життя Гетьманщини і займався формуванням її державних інституцій, однак через п'ять років, втративши підтримку Османської імперії і Кримського ханства, був змушений звернутись по допомогу до царя Олексія Михайловича, що привело до перехід Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств під московський протекторат. Зі смертю Хмельницького в 1657 році їх охопив період міжусобних воєн, які призвели до територіального розколу Гетьманщини по Дніпру, закріпленому Андрусівським договором 1667 року, - Правобережжя знову стало частиною польсько-литовської держави, а Лівобережжя увійшло до складу Московського царства на правах автономії.
Подальші спроби об'єднати українські землі під владою одного гетьмана зазнали невдачі і остаточно Руїна була подолана за лояльного Москві гетьмана Іван Мазепи, однак після його виступу на боці шведів у Північній війні автономія Гетьманщини була значно обмежена, а для контролю за діяльнстю гетьмана і її відповідності загальноросійській системі управління у 1722 році була створена Малоросійська колегія у складі семи російських офіцерів. Через малоефективність і зловживання вона була ліквідована через три роки, проте влада гетьмана і далі залишалась багато в чому лише номінальною. Незважаючи на це, зі смертю в 1734 році Данила Апостола вибори гетьмана взагалі не були проведені під приводом відсутності гідної кандидатурии.
Інститут гетьманства був поновлений у 1750 році, коли російська імператриця Єлизавета Петрівна призначила гетьманом брата свого фаворита 22-літнього графа Кирила Розумовського, який мав правити під наглядом призначеного у Санкт-Петербурзі російського начальника його канцелярії. Прагнучи зберегти традиційний козацький устрій Гетьманщини, Розумовський відновив систему територіальних судів, створив «Генеральне зібрання» старшини для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ, проте його спроби призначати на власний розсуд полковників і вести дипломатичні стосунки із сусідніми державами були заблоковані, а він сам у 1754 році був відкликаний у Санкт-Петербург.
Розумовський повернувся до Глухова у 1757 році з наміром відкрити у Батурині університет і продовжити реорганізацію війська та судоустрою, проте після спроби зібрати підписи козацької старшини під петицією про перетворення гетьманського титулу у спадкоємний, у 1764 році був вдруге відкликаний до Петербурга, де, звинувачений у корупції і потуранні зловживанням козацької старшини, був змушений подати рапорт про відставку - 21 листопада 1764 року указом Катерини II граф Розумовський був звільнений з посади гетьмана і в Глухові була відновлена робота Малоросійської колегії на чолі з генералом Петром Румянцевим, в «Секретних настановах» якому наказувалось повністю ліквідувати рештки автономії.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
