Показали, як виглядало зникле карпатське озеро
Озеро Шибене було одним із найбільших у Карпатах. Перестало існувати після повені 2008 року. Пропонуємо переглянути фото водойми 1920-1930-х.
Гуцули розповідали, що невдовзі після трагічної смерті Олекси Довбуша не на жарт розбушувалась природна стихія. З чорної туги за опришком тижнями небо розривали гострі блискавиці й гучні громи, землю поливали проливні дощі з градом. Земля вже не могла приймати в себе воду і почала сповзати вниз. Між оспіваними гірськими пасмами Попа Івана й Стога з східної частини гори Руський Діл між горами Грофа й Погорілець з місця зрушилися тисячі тонн каміння, грунту, лісу. Через лічені години на висоті 1024 м над рівнем моря на п'ятому кілометрі бігу потоку Шибений утворили потужну природну гать.
Відтоді за влучним висловом Гната Хоткевича, постало "прекраснее Шибене озеро, до якого сім потоків несуть дари свої. Воно, царственно спокійне, ніколи не каламутить дерзкою хвилею дзеркальної поверхні своєї".
"Від устя Шибеного до Черемоша йдемо на захід 4 км дорогою. Приходимо до греблі одного з найбільших в Карпатах озера Шибеного. Це озеро природного походження, яке було пристосоване як збірник води для сплаву дерева дарабами по Черемошу. Воно знаходиться на висоті 1024 м, його довжина становить 850 м, ширина – 200 м, а глибина біля шлюзу – 25 м.", - писав Юрій Сітницький у своїх "Мандрівках по Карпатах".
У середині 1870-х водоймище Шибене було збільшено штучною гаттю. Вона потрібна була для сплавляння лісу – дараб і сплавів. Гать мала вгорі 80 метрів, а внизу – 20 м. Із дванадцяти водозбірників на Чорному Черемоші, які перестали працювати у 1970-80-х, Шибений був найбільшим. Він збирав 420 тис. кубометрів води. Спущена разом з дарабами з кляузи вона допливала до Верховини за чотири години - майже такий самий час треба здолати автобусом цю відстань.
Велика повінь 2008 року знищила її, а з нею і можливість відновлення озера природнім способом.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
