Сьогодні увазі читачів пропонуємо декілька оповідок про те, чому сучасні районні центри Волині мають саме такі назви. Оповідки, що увійшли до архіву Полісько-Волинського народознавчого центру, записані від місцевих респондентів, уродженців першої половини ХХ століття.

Камінь-Каширський

Камінь, поч ХХ століття. Тут і далі - фото з Lodomeria

«Казале, що де типерка Камінь, колесь було булото. То князь насипав горба, кала його викопав рова, туди напустив води з Ціру. Над ровом построїли міст, що піднімався. А на горбови поставили хату. По другому боци був польській костьол, зроблений з каміння. От так і звеця Камінь-Каширськ. А ше казали, що князь був таким злим, що хай не дожде. То як він умер, на могилу поклали каміння, а ни хреста. От і звецця – Камінь-Каширський».

Ківерці

Ківерці 20-і роки ХХ століття

«Стариї люди говорать, що назва міста від племені тиверців, шо жило тутика у давні часи».

Ковель

Ковель, перша половина ХХ століття

«Було це дуже давно. Їхала одного разу через велике село королева. Зламалася в її карета. Селяни хутко найшли коваля, який файно поладив карету. Королева була дуже рада. Вона сказала, шоб село стало городом і назвала його в честь майстра, коваля. З часом город почали називати Ковелем».

---

«Колись заїхав у кузню князь Данило Галицький і попросив коваля викувати йому меч. Коваль викував, князь переміг тим мечем ворогів. Князь сказав, що тепер це місто буде названо Ковелем».

Джерело: Шкляєва Н. В. Волинські села в народних переказах. – Луцьк: ВМА «Терен», 2011. – С.  21, 26, 32.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.