Джерело: Репортер

Український педагог, публіцист, письменник та поет Василь Сухомлинський народився 28 вересня 1918.

Народився Василь Сухомлинський у Василівці в бідній селянській сім’ї, де було четверо дітей, і всі стали вчителями. Саме мати хлопчика спонукала його до педагогічної діяльності, бо бачила у ньому потенціал.

У 17 років Сухомлинький став вчителем заочної школи недалеко від рідного села; працював викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.

Читати та любити книги його навчав дід Омелян, в якого була надзвичайно велика бібліотека.

У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. На фронті Сухомлинський був двічі поранений, довго лікувався в евакогоспіталях. Тяжким було поранення в руку. Хірурги хотіли її ампутувати. Але він не дав цього зробити. Лікарю довелося його двічі оперувати.

Після одужання з червня 1942 року Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР.

З легкої руки Сухомлинського в педагогіці з’явилося поняття «уроки мислення» – уроки, які змушували дітей молодшого шкільного віку дивитися на світ і розкривати його найскладніші взаємозалежності тощо.

Щодня він вставав о четвертій ранку і писав власні твори до восьмої. Також педагог володів кількома іноземними мовами.

2 вересня 1970 року Сухомлинський помер.

• Роки дитинства — це насамперед виховання серця.
• Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
• Знання без виховання – меч в руках божевільного.
• До хорошого уроку учитель готується все життя.
• Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода цвіте, а на холоді вкривається кригою, розум же людини, не знаходячи собі застосування, хиріє.
• Вільний час учителя — це корінь, який живить джерела педагогічної творчості.
• Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх стосунках з вихованцями, той вже досягнув половини успіху.
• Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе.
• Праця – це одне з найчистіших і найшляхетніших джерел емоційного стану, радості діяння, творення. Думка, що народжена, збуджена, витончена в праці, стає радісною, оптимістичною.
• Головний зміст і мета сімейного життя — виховання дітей. Головна школа виховання дітей — це взаємини чоловіка і дружини, батька і матері.
• Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
• Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання.
• У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.
• Щоб дитина була палко зацікавлена навчанням, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче, інтелектуальне життя.
• Школа- не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.
• Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини.
• Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
• Поважайте дитяче бажання бути хорошим, бережіть його як найтонший рух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрості батьківської влади в деспотичне самодурство.
• Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
• Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
• Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
• Совість — це емоційний страж переконань.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.