У 1978—1979  рр. Микола Кумановський працював бутафором Львівського театру ляльок, 1982 р. — художником-постановником Волинського театру ляльок, а з 1985 по 1987 рр. обіймав посаду головного художника театру.

Микола Кумановський створив меморіальну дошку, присвячену гетьману України Івану Виговському (Художній музей у Луцьку), а також макет меморіальної дошки з присвятою українському поету-лицарю Данилу Братковському.

У 1979—1981 рр. — був першим головою об'єднання Клубу творчої молоді. З кінця 1980-х рр. займався лише творчою роботою.

У 1988 р. художник виконав проект оформлення вистави за мотивами В. Бикова «Іти і не повернутись» у Волинському обласному музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка, створив розпис притвору Успенського Собору у Володимирі-Волинському.

1989 р. розписав храм с. Кулешовка Азовського району Ростовської області.

1989—1993 рр. Микола Кумановський — художник-постановник Всеукраїнського телевізійного фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Оберіг».

 1993 р. — художник став автором мистецького проекту «Лабіринт».

1991—1996 рр. - створив макет пам'ятника Борцям за волю України «Стріляючий ліс».

1994 р. - на запрошення Стейт-коледжу штату Пенсільванія здійснив творчу мандрівку до США, півроку проводив заняття на факультеті графіки.

2001 р. -  лауреат обласної премії ім. Й. Кондзелевича.

У 2003—2006 рр. — арт-директор видавництва «Ініціал».

 Микола Кумановський створив меморіальну дошку, присвячену гетьману України Івану Виговському (Художній музей у Луцьку), а також макет меморіальної дошки з присвятою українському поету-лицарю Данилу Братковському.

Микола Кумановський – витон­чений естет-інтелектуал, маляр із душею поета. Хоча він буває надміру категоричний в питаннях, що стосуються не тільки сенсу мис­тецтва, а й сенсу буття. Само­критичність оцінки власної праці спонукають таку ж принципову пози­цію художника і щодо своїх сучас­ників. Тому мистецтво Миколи Кумановського, поза притаманною йому ліричністю, вражає нотами нищівними та саркастично зух­валими. Це – суто чоловіча розмова. Це – спроба протиставити вже звиклій фальші сентиментально-мрійливих банальностей голос прос­того смертного, звичайної людини з плоті і крові, по-своєму слабкої та недосконалої, котра, поза тим, не спокушається на дешевий блиск при­надної «попси». Поєднуючи у візу­альній пластиці реальне і нереальне, свідомість і підсвідомість, художник витворює образ своєї Батьківщини. Без тіні лицемірства він розповідає про своїх сучасників, про себе – вис­наженого, запального, веселого і роздратованого, а втім живого, чо­ловіка, який, незважаючи ні на що, не сходить з обраної дороги життя, розповідається про художника на Галереї мистецтв. 

Картини та особисті речі культового українського художника Миколи Кумановського тепер можна побачити в його іменному меморіальному музеї, відкриття якого відбулося 14 липня у КРЦ «Адреналін Сіті».