Хроніки Любарта

13 серпня: берлінська стіна

Джерело: jnsm.com.ua

13 серпня 1961 року в Берліні почалось спорудження загорожі, що відділяла західну і східну частини міста. 15 серпня дротяні загорожі почали замінятись бетонною стіною висотою до 5 метрів, з колючим дротом і сторожовими вишками. До 9 листопада 1989 року Берлінська стіна, довжиною 155 кілометрів, слугувала державним кордоном Німецької Демократичної Республіки з Західним Берліном.

В ході Берлінської наступальної операції 2 травня 1945 року Берлін був зайнятий радянськими військами. По закінченні Другої Світової мійни за погодженням з союзниками СРСР, Берлін був поділений між Радянським Союзом, США, Великобританією і Францією на чотири окупаційні зони. У 1948 році між союзниками виявилися розбіжності, що вилилися в повномасштабний кризу, безпосереднім приводом для якої стала грошова реформа в Тризонії (окупаційних зонах США, Великобританії та Франції у Німеччині) - з 21 червня протягом року СРСР блокував залізничні і автомобільні шляхи союзників в західні сектори Берліна, що знаходяться під їх контролем. Цим заходом Сталін сподівався привести західних союзників до столу переговорів з метою зберегти цілісність Німеччини.

 

Підсумком берлінської кризи стало об'єднання в травні 1949 року земель, що перебували в західній зоні окупації, у Федеративну Республіку Німеччини (ФРН), при цьому Західний Берлін став автономним самоврядним містом, пов'язаним наземним транспортним коридором з ФРН; у відповідь на це в жовтні 1949 році в радянській зоні окупації була створена Німецька Демократична Республіка (НДР).

 

 

 

В 1957 році уряд Західної Німеччини на чолі з Конрадом Аденауером ввів у дію т. зв. «доктрину Хальштейна», яка передбачала автоматичний розрив дипломатичних відносин з будь-якою країною, що визнала НДР. Він категорично відкинув пропозиції східнонімецької боку про створення конфедерації німецьких держав, наполягаючи замість цього на проведенні загальнімецьких виборів. У свою чергу, влада НДР заявили в 1958 році про свої домагання на суверенітет над Західним Берліном на тій підставі, що він перебуває «на території НДР».

 

У серпні 1960 року уряд НДР ввів в дію обмеження на відвідування громадянами ФРН Східного Берліна, посилаючись на необхідність припинити ведення ними «реваншистської пропаганди». У відповідь Західна Німеччина відмовилася від торгової угоди між обома частинами країни, що НДР розцінила як «економічну війну». Ситуація ускладнилася влітку 1961 року, коли зовнішньополітична напруженість і більш високий рівень оплати праці в Західному Берліні спонукали тисячі громадян НДР виїжджати на Захід - лише в липні у ФРН виїхало більше 30 тисяч східних німців.

 

В умовах загострення обстановки навколо Берліна 3-5 серпня нарада секретарів комуністичних і робітничих партій країн Варшавського договору рекомендували Народній палаті НДР закрити кордон. У 1:00 ночі 13 серпня 1961 року почалося зведення Берлінської стіни - кордон між Західним і Східним Берліном був блокований військами і до 15 серпня вся західна зона була обнесена колючим дротом. Того ж дня були перекриті чотири лінії Берлінського метро, деякі лінії міської залізниці. Будівництво та переобладнання стіни тривало з 1962 по 1975 року, коли вона перетворилась на складну інженерно-технічна споруду з бетонних сегментів висотою до 5 метрів зі сторожовими вежами і прикордонними пропускними пунктами. Для відвідування Західного Берліна громадянам НДР було потрібно спеціальний дозвіл. Правом вільного проходу володіли тільки пенсіонери.

 

Берлінська стіна проіснувала до 1989 року, коли під впливом перебудови в Радянському Союзі керівництво НДР змінилоправила відвідування ФРН і Західного Берліна - 9 листопада тисячі людей масово кинулися до кордону, де їх не змогли стримати прикордонники, і Берлінська стіна фактично перестала бути кордоном між Західним Берліном і НДР. За 28 років її існування було скоєно 5075 успішних втеч в Західний Берлін або ФРН, у тому числі 574 випадки дезертирства військових. При цьому від куль прикордонників загинуло 1245 осіб (документально підтверджено смерть 125).

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі