Прекрасними фото зі студентського життя 1970-1980-х поділився випускник історичного факультету СНУ Анатолій Гура. Окрім того, він відповів на кілька питань, про те, яким був історичний факультет та Луцьк в його студентські роки.
- Пане Анатолію, розкажіть, коли і на якій спеціальності ви навчались історичному факультеті ЛДПІ?
- На історичному факультеті я навчався з 1976 до 1980 року, в другій групі, яка згодом стала називатися 12-ою, 22-ою, 32-ою і 42-ою. Здається, така нумерація груп зберігається й зараз? А спеціальностей у ті часи було дуже небагато, точніше, лише одна – «вчитель історії, суспільствознавства і ОРДП». Саме так записано у моєму дипломі. А ОРДП - це «Основи радянської держави і права».
- Чи пішли працювати за обраною спеціальністю?
- Саме за цією спеціальністю я й працював понад 30 років, спочатку на Рівненщині, куди ми з дружиною потрапили за розподілом, а згодом - на Волині.
- Розкажіть, де в Луцьку відпочивали студенти кінця 1970-х років? Якісь місця чи заклади можете назвати?
- Відпочинку в сучасному розумінні у нас не було. Точніше, не було місць, де можна було б відпочити, тому розважалися, як уміли і як могли. Звичайно, ходили в кіно до «Променя», який потім, до речі, перейменували на «Москву» та «Батьківщині». В «Хроніці», «Комсомольці» й «Мирі» фільми, як правило, йшли уже другим екраном, тобто після того, як їх прокручували у більш «крутих» кінозалах. Правда, поняття «крутий» у ті часи не існувало, воно з’явилося значно пізніше. Ціни були доступними. Для прикладу, квиток на вечірній сеанс у широкоформатному кінотеатрі коштував 70 копійок, а на денний –35 коп., у широкоекранному вечірній – 50 коп., а денний – 25. Тому, маючи в кишені 3-5 рублів, можна було запрошувати дівчину в кіно, а перед сеансом ще й почастувати її морозивом, чи соком з тістечком. Звичайно, луцькі студенти не пропускали концертів, з якими приїздили досить відомі тоді виконавці й колективи. Дуже популярні тоді були Назарій Яремчук, «Смерічка», естонський співак Яак Йоала, естрадний танцівник Володимир Шубарін і мегазнаменитий Валерій Ободзінський. Концерти відбувалися у «Промені», причому про «фанеру» мови не могло й бути, всі співали «вживу». Інколи бралися квитки і в театр, особливо, коли гастролювали театри з інших міст. Загалом культурного життя ми не цуралися.
- Кого з викладачів тогочасного істфаку, можете виділити серед інших?
- З викладачів, особливо хочеться згадати добрим словом, Вадима Олексійовича Кудя та Михайла Михайловича Кучинка, хай Бог дарує їм ще многая літа, а з уже покійних Віктора Пантелеймоновича Колесника, Йосипа Натановича Храковського і Петра Єдесійовича Мілясевича.
- Хто був вашим куратором і деканом факультету, коли ви навчались?
- На час початку мого навчання деканом факультету був Вадим Кудь, але десь через місяць-півтора деканом призначили Мар’яна. Куликівського, колишнього комсомольсько-партійного функціонера, який, окрім суто адміністративних обов’язків декана, читав ще й курс лекцій з історії КПРС. А куратором нашої групи на першому курсі був такий собі дідусь явно позапенсійного віку (та ще й з кафедри іноземних мов) на прізвище чи то Куцевич, чи то Хацевич, забулося уже. А з другого й до останнього курсу нашим куратором була Лідія Олексіївна Микульська, наша буквально «класна мама», хоча було їй тоді років сорок чи трохи більше. Ми й зараз згадуємо про неї з великою приємністю.
- Що цікавого пам'ятаєте з археологічної практики, де вона проходила?
- Археологічну практику ми проходили на розкопках давньоруського городища в с. Городище Луцького району, одразу за Чаруковим. Це був перший сезон розкопок під керівництвом Михайла Кучинка, які згодом дали чимало дуже цікавих знахідок, в тому числі й відомий «городищенський скарб» срібних прикрас. З цього скарбу розпочався Музей археології в педінституті.
- Які заходи тоді проводились на факультеті, коли ви навчались?
- Факультет у той час був ідеологічним і заідеологізованим по саме нікуди, тому всілякі «вольності» були, зрозуміло, під негласною забороною. Але, тим не менше, регулярно проводилися дискотеки, які тоді тільки-но починали входити в моду, і музика на них була переважно «західною», а це «Абба», «Боні М», «Смокі» з молодими Крісом Норманом і Дженіс Джоплін, «Чінгіс-хан», «Ерапшн», «Юрай Гіп», не кажучи вже про «Бітлз» і «Ролінг Стоун».
- Чи прогулювали пари тогочасні студенти і як за це наказували сорок років тому?
- А прогули були, звичайно, який же студент міг відмовити собі у задоволенні сходити в кіно на денний сеанс, скажімо? Або просто погуляти в осінньому парку, та ще й з дівчиною, якій ти надавав явну перевагу, перед усіма іншими? Звичайно, старости у більшості покривали прогульників, та ще й дівчатка-медсестрички з інститутського медпункту допомагали, бо виписували довідки про неіснуючі хвороби, що давало підстави на звільнення від занять. Але коли декан проводив перевірку на третій парі, і коли в аудиторії було 30 - 40% студентів, тоді уже починалися «репресалії» від довгих і нудних «розносів» і карикатур у стінгазетах, аж до позбавлення стипендії на наступний семестр.
- Що міг собі купити тодішній студент на стипендію?
- Стипендія була доволі суттєвою підтримкою студентських фінансів. Перші три курси вона складала 40 рублів, а на четвертому, випускному курсі - 45. Відмінники отримували на чверть більше, тобто 50 і 56 рублів. Придбати щось серйозне, а особливо - модне, скажімо, джинси, за такі гроші було неможливо, бо пара «фірмових» джинсів «Wrangler» або «Levi’s» коштувала 120 рублів. Але, попри те, абсолютна більшість студентів - і жіночої, і чоловічої статі - були «упаковані в джинсу». Батьки, звичайно, допомагали, але були ще й різні підробітки, а це чергування на вахтах підприємств, установ та організацій в нічний час, розвантажування вагонів на залізниці, будзагони, у яких за літо можна було заробити 500-800 рублів - шалені, як на той час, гроші.
- Знаю, що тоді були популярні поїздки студентів в колгоспи, чи є якісь цікаві історії з тих часів?
- Студентські маси не горіли великим ентузіазмом до праці на колгоспних ланах, тому заробляли, як правило, менше або й взагалі нічого. Історій у колгоспах траплялося, скільки завгодно, але, знову ж таки, мій внутрішній вчительський цензор не дає мені про них говорити. У колгоспах також можна було трохи підзаробити, але не занадто багато – 60- 80 рублів.
- Чи були якісь екскурсії, якщо так, то куди?
- Екскурсії були. В першу чергу, це Москва і Ленінград, Київ, Брестська фортеця. Відбувались так звані студентські обміни між студентами історичних факультетів з різних міст. Так ми їздили до Мінська, Кам’янця-Подільського, Вінниці, як то кажуть «вони до нас, а ми до них».
Аби можна було краще уявити як і чим жили луцькі студенти сорок років тому, пропонуємо переглянути ретро світлини з студентського життя, які зібрав з власної колекції та своїх одногрупників Анатолій Гура. Дана підбірка перенесе вас в часі і дозволить поринути у вир студентських буднів Луцька кінця 1970-х – початку 1980-х років. Фото з приватного архіву Анатолія Гури та Надії Бондар (Чепурко).
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
