Попри велику особисту популярність 26 липня 1945 року Вінстон Черчілль залишив пост прем'єр-міністра Великобританії після нищівної поразки Консервативної партії на парламентських виборах, на яких перемогу здобули лейбористи. Протягом шести років від був лідером опозиції і в 1951 році знову очолив уряд країни.
Свою політичну кар'єру Вінстон Черчілль розпочав у 1900 році, коли 26-літнім був обраний до Палати громад від Консервативної партії. Через чотири роки він перейшов до Ліберальної партії, з якою у 1908 році став міністром торгівлі, в 1910-у - міністром внутрішніх справ, в 1917-у - міністром військового постачання, в 1918-у - воєнним міністром і міністром авіації, в 1921-у - міністром у справах колоній.
У 1924 році Черчілль знову повернувся до консерватрів, однак після їх поразки в 1929 році не займав ніяких урядових постів, допоки 3 вересня 1939 року, в день, коли Великобританія оголосила війну Німеччині, не був призначений першим лордом Адміралтейства (керівником Військо-морського флоту) в кабінеті Невілла Чемберлена. Він виявився єдиним, хто виступав за упереджувальні військові дії у Скандинавії, однак не був підтриманий і 9 квітня 1940 року Данія та Норвегія були окуповані Німеччиною.
Після чергового фіаско нерішучої політики Чемберлена 10 травня 1940 року, за кілька годин до німецького вторгнення у Францію, він подав у відставку, а прем'єр-міністром коаліційного уряду був призначений Вінстон Черчілль. Його промови і радіопередачі допомогли надихнути країну на опір, коли країни Британської імперії практично самотужки воювалм проти Німеччини. Згодом Черчілль знайшов спільну мову з Франкліном Рузвельтом і Йосифом Сталіним і став одним з лідерів антигітлерівської коаліції держав, що у Другій Світовій війні розбили країни осі Рим-Берлін-Токіо і їх сателітів.
Після оголошення про проведення загальних виборів, які не проводились у Британії з 1935 року, 23 травня 1945 року Черчілль подав у відставку, але за пропозицією короля Георга VI 28 травня очолив т. зв. "коаліційний уряд" консерваторів, націонал-лібералів, лібералів та безпартійних. Результати виборів, що відбулись 5 липня, стали відомі лише через три тижні - дізнавшись, що консерватори програли лейбористам, 26 липня 1945 року Вінстон Черчілль подав у відставку.
Завершуючи наступного дня останню нараду свого уряду, Черчілль уже на виході в дверях сказав мінстру закордонних справ і своєму заступнику по партії Ентоні Ідену: "Тридцять років свого життя я провів у цьому кабінеті і більше сюди ніколи не повернусь, а ви - так". Проте, всупереч очікуванням, він зберіг лідерство у Консервативній партії, на шість років очолив опозицію і в 1951 році вдруге став прем'єр-міністром Великої Британії.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
