Ми вже публікували неформатну історію Луцька, яка знайшла широкий відгук і цікавість у читачів. Добрий і незабутній текст, написаний на початку нового тисячоліття. Та вся ця історія була б неповною, якби не було іншої сторони медалі – історії міста в чемному форматі.
Тож перед вами інший варіант. Найкоротша історія Луцька, яка вміщується у 10 абзаців. Стисло і загально про Луцьк за останню тисячу років. Текст підходить для огляду найбільш масштабних трансформацій міста і за 3 хвилини дозволить осягнути всю його історію.
Луцьк проглядається з-під товщі століть. Анімація автора
З'явившись на сторінках літописів десь за часів Володимира Великого, Луцьк протягом історії то згоряв до тла, то зазнавав столичної слави Великого князівства. Найбільшого розквіту Лучеськ Великий сягнув за часів Вітовта.
Маючи неофіційний статус південної столиці Великого князівства Литовського, місто прийняло відомий з'їзд монархів Європи, де вирішувалося важливе питання – чи стане Литва королівством, а Вітовт королем литовських і українських земель. Не судилось. З тих часів до наших днів зберігся хіба що замок. Проте залишилось чимало різних свідчень про ту добу – це і народні пісні і топографічні назви.
В епоху Відродження Луцьк можна було назвати «Римом Сходу» через велику кількість культових споруд. Від найдавнішої луцької церкви 12 століття збереглися тільки руїни, проте до них водять екскурсії. Спочатку в місті було багато православних церков, а з плином часу стали з’являтися католицькі. Ще Вітовт допоміг ордену домініканців збудувати на околиці міста мурований монастир в 14 столітті. Один за одним в Луцьку виникали монастирі інших католицьких орденів. Найзначніший із них – єзуїтський. Колегіум єзуїтів був ще одним потужним освітнім закладом Луцька поряд з церквою православного Луцького братства.
Важлива особливість міста часів Речі Посполитої та, що тут проживали різні національності, які внесли вклад у його розвиток. Наприклад, вірмени були свого роду фінансовою елітою міста і навіть допомагали мурувати замок. Караїми проживали окремою громадою і дали світові відомих діячів, як Абрам Фірковч. Євреї у 17 столітті збудували оборонну синагогу з підземеллями, які існують і досі. Пізніше з’явилися чехи і німці. Спадщина останніх – кірха на нинішній вулиці Караїмській. Більшість пам’яток Луцька відображають історію різних національностей і релігійних груп.
Ключова подія для розуміння нинішнього стану міста і його відмінності від обласних центрів західної України сталася у 1795 році. Тоді відбувся третій поділ Речі Посполитої, після якого Волинь приєднали до складу Російської імперії. Луцьк перестав бути центром Волині. Таким зробили Житомир. Це був період руйнації, занепаду і деградації. Замок на той час уже давно втратив своє оборонне значення, почав поволі перетворюватися на руїну. Місто потопало в болоті. Більшість інших обласних центрів західної України у той час стали частинкою Австрійської імперії. Це кардинально вплинуло на подальший розвиток міст, що належали до різних імперій.
Čytaty ću statťu ukrajinśkoju latynyceju
Читати цю статтю українською латиницею
На зламі ХІХ-ХХ століть Луцьк не минають ритми індустріалізації. До міста прокладають залізницю, влаштовують першу електростанцію і електричне освітлення вулиць, телефонний зв’язок, прокладають каналізацію і водогін. Незмінний колорит тогочасного Луцька пов’язаний із євреями, адже за різними даними, тоді тут проживало 70-90% єврейського населення. Крім головної Великої синагоги з вежею, по місту діяли десятки малих синагог і молитовних будинків. Найбільші будівлі, розважальні і культурні заклади, фабрики міста належали євреям. Поряд з українськими, польськими, чеськими гімназіями та школами було кілька єврейських навчальних закладів.
Два десятиліття перед Другою світовою війною Луцьк як центр Волинського воєводства тоді відновленої Речі Посполитої розвивався за європейським зразком. Активно брукувалися вулиці, зводилися різні адміністративні, громадські і приватні будівлі, які й сьогодні є найкращими спорудами міста. Особливою віхою стали тридцяті, які вписали місто в контекст європейського модернізму.
Найпомітніші споруди тих часів: Укртелеком і головна пошта на Кривому Валу, Національний банк на Градному узвозі, Земельний банк на Винниченка, Волинський краєзнавчий музей на Шопена, цілі райони так званих урядової та офіцерської колоній та багато інших. На головній вулиці Ягеллонській (Лесі Українки) було чимало редакцій періодичних видань, книгарень і видавництв.
У радянський час Луцьк суттєво відрізнявся від того, яким він був безпосередньо перед війною. Місто зазнало справжнього буму соціалізму. Будувалися промислові райони, великі фабрики, заводи, створювалися цілі житлові квартали, бурхливо розвивався транспорт. У 1973 році в Луцьку здали першу чергу заводу синтетичних шкір, де використали нову на той час технологію виробництва. Першу продукцію в 1972 році дав завод виробів із пластмас. А пізніше – шовковий комбінат і підшипниковий завод. За одне десятиліття сімдесятих населення Луцька збільшилося майже в півтора рази: з 93 тисяч до 137 тисяч. Тоді ж і з’явився на вулицях міста перший тролейбус. А трохи згодом архітектори-новатори збудували в 33 кварталі самобутній будинок-соти.
Сучасний Луцьк – це пострадянське і постмодерне місто, в якому глобальні натиски стикаються з локальними ідентичностями. А це породжує більш-менш схожі проблеми для міст світу: куди далі рухатися, хто правий, як будувати і зберігати водночас, що є цінним у морі поглядів і думок. Це ставить нові виклики, але й відкриває нові перспективи. Після нашої доби хтось підсумує: о, місто змінилося. Яким воно буде, ніхто не знає. Ми ж впевнені тільки в одному: перед нами ще багато не написаних сторінок.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
