Гриф «Секретно» знято: 70-ті роковини бою між рожищенськими повстанцями та енкаведистами
Чим більше часу проходить від тих буремних днів, коли українці в лавах Української Повстанської Армії піднялись на збройну боротьбу проти окупантів всіх мастей, тим яскравіше проявляється велич їх подвигу, самопожертва в ім’я майбутнього України.
Їх були тисячі, але сьогодні згадаймо і пом’янім декого з них. Уродженців села Рудка-Козинська Рожищенського району Степана Архипчука на псевдо «Мартин», Миколу Архипчука на псевдо «Яструбок» та їх побратима з села Кроватка Петра Левчука – псевдо «Запорожець» які, 70 років тому, прийняли нерівний бій з переважаючими силами підрозділу МДБ, який взяв їх в щільне кільце біля села Кроватка 13 лютого 1948 року.
Архипчук Степан Миколайович, 1918 р. н. З 1936 р. член ОУН. Заарештований НКВС у 1941.Залишився живий під час розстрілу в’язнів Луцької тюрми 23.06. 1941 р. Організовував українську владу на теренах району на початку липня 1941 року. З 1943 р. в УПА. Псевдо «Байда», «Гордій», «Боровий», «Мартин», «Микола», З липня 1943 р. районний референт СБ УПА Луцького р-ну. Уч. боїв з черв. партизанами, з 1944 р. заст. райреферента СБ, з 1945 р. Рожищенський райреферент СБ, з 1947 р. Рожищенський райпровідник ОУН.
Архипчук Микола Максимович, член ОУН, з 1943 р. бойовик-нелегал УПА, псевдо «Стрибок», «Яструбок». Член Рожищенського райпроводу ОУН.
Левчук Петро Миронович, 1924 р. н. Член ОУН. З 1943 командир боївки СБ ОУН у Рожищенському районі. З 1947 р. референт СБ Рожищенського РП ОУН, псевдо «Запорожець».
Ось такий короткий послужний список цих молодих людей, які поклялись собі і побратимам: «Здобудемо Українську державу – або згинемо в боротьбі за неї».
Вони перебували в новозбудованій, добре замаскованій криївці на хуторі Адамівка в околицях с. Кроватка біля землянки в якій проживали сестри Ганна та Гапка Трофімчуки, переселенці із-за Бугу.
Часто навідувалась до них, з Рожища, їх племінниця Катерина Карпінська. Вона працювала секретарем суду. Маючи добрі уміння, як друкарка, друкувала в криївці сотні листівок, які несли правду жителям району.
Ніщо не віщувало біди. Та на початку лютого 1948 р., керівник обласного проводу ОУН, який був завербований МДБ, видав місце розташування криївки, побоюючись свого викриття «Буровим». Архипчук Степан, на той час мав серйозні підозри про зраду вищого керівництва ОУН області.
Після обіду 13 лютого 1948 року одна з сестер, Ганна, помітила густі ряди енкаведистів, які зі сторони с. Залісці охоплювали їх обійстя. Попередила хлопців, та втікати з криївки було пізно. Схрон добре замаскований і думалось це чергова облава обмине...
Та взявши в облогу прилеглу територію, майор МДБ Брюхань покликав Ганну Трохимчук, вказав місце розташування криївки й хто там перебуває і наказав їй опуститись в криївку і передати вимогу повстанцям здатись.
Як правило повстанці не здавались розуміючи, які тортури їх чекають. Приймали смерть, а не полон.
Та навіть в цій безвихідній ситуації хлопці вирішили прийняти бій.
Найбільш досвідчений Степан Архипчук одів хустку Ганни й почав підніматись нагору. Енкаведисти чекали, що скаже Ганна, але замість слів врізнобіч полетіли гранати, застрочив автомат. З криївки вибрався і Микола. Зав'язався бій, який тривав хвилин двадцять. Хлопці загинули як герої, в бою. Петро Левчук в криївці палив документи, а почувши що бій затих підірвав себе гранатою.
В криївці було виявлено зброю, в тому числі й пістолет «ТТ», який передав повстанцям перший секретар Рожищенського райкому комсомолу Зварич Іван, його щотижневі, доповідні записки про стан справ в районі.
Саме це і стало підставою для засідання 14 лютого 1948 року бюро райкому партії. На цьому бюро Зварича було виключено з партії й при спробі втечі застрілено, практично в центрі Рожища, серед білого дня, опером МДБ Шицьким Б. МДБ змітало сліди цим вбивством без суду і слідства. Агент УПА в райкомі партії, це був серйозний «прокол» спецслужб і партійців.
Під час бою сестра Ганни, Гапка, втекла в селище Торчин, де переховувалась під іншим прізвищем. Та навіть і там, працюючи прибиральницею в школі передавала розвідувальну інформацію повстанцям Луцького району.
По одній справі за зв'язок з УПА були засуджені на 25 років таборів Гапка і Ганна Трофімчуки, їх племінниця Катерина Карпінська.
За знайдені на вбитому Левчуку П. – «Запорожцеві» в’язані шкарпетки, (єдиний доказ), також на 25 років таборів була засуджена жителька с. Малі Барезолупи Кулик Ганна, (після звільнення проживала на «Жалобово», після одруження Герасимчук.)
Брат Левчука Петра- Федір, інвалід війни, без ноги, був позбавлений нагород, в тому числі «Ордена Слави» ІІІ ст.. і засуджений на 10 років таборів.
Тіла повстанців були вкинуті в криницю на околиці Рожища. За часу Незалежності перепоховані в братську могилу на кладовищі в м.Рожище.
Вони не чекали звань, нагород, почестей. Вони віддали найцінніше - життя, щоб Україна була вільна від окупантів, як східних так і західних, щоб як писав Шевченко: «У своїй хаті» була «своя правда».
Біля с. Кроватка, недалеко від місця бою, Миколою Вірним та Ананієм Добровольськимвстановлено пам’ятний хрест. Я думаю спільними зусиллями, в цьому році, на цьому місці, має постати пам’ятник достойний їх подвигу.
А 13-14 лютого 2018 року в дні 70-річчя героїчної загибелі наших земляків, вояків УПА, Архипчука Степана Миколайовича. Архипчука Миколи Максимовича, Левчука Петра Мироновича, Зварича Івана Дмитровича помолімось за їх спочилі душі, нехай Господь Бог простить їм всі гріхи й упокоїть в Царстві Небеснім. А пам'ять про їх життя і подвиг живе вічно в пам’яті нащадків.
СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!
Микола Вавренчук, член Національної спілки краєзнавців України
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
