Тадеуш Єжи Стецький відомий як автор першої монографії з історії Луцька. Його твір рясніє цікавими і малознаними деталями як про минуле міста, так і міським замальовками часів автора. Книга «Луцьк старожитний і сучасний» була надрукована у Кракові в 1876 році. Відтоді Стецький став цитованим; частини його тексту увійшли у багато енциклопедій з відомостями про Луцьк і у твори пізніших авторів. Сьогодні пропонуємо його коротке спостереження про місто часів написання монографії.
Тадеуш Єжи Стецький. Колаж Олександра Котиса
Сучасний Луцьк на просторах 72 десятин має біля шестисот домів і корчем, половина з яких дерев'яні. У них мешкає десятитисячна людність обох статей, серед яких шість тисяч і кількасот припадає на євреїв. Окрім єврейського перекупного торгу, немає тут жодної значної торгівлі, немає інституції громадської чи релігійної, чи промислової, чи навіть наукової.
Навіть залишену віддавна повітову школу перенесли. Великий, як його називають літописи, Луцьк лежить на 43,50 градуса довготи і 50,50 градуса географічної широти. Дванадцять років тому кам'яна Києво-Брестська дорога (chaussée) пролягла вздовж усього міста, що справило на нього оздоровчий вплив. Бо будучи природно незмірно болотистим, стало тепер доступним для багатьох приїжджих. Зрештою, піднеслася і торгівля завдяки мандрівникам з Києва і Волині до Варшави.
Ця дорога проходить через передмістя Хмільник, повертає перед василіанським мостом на захід в бік річки і, перетнувши фундаментальну греблю, давнім шляхом випроваджує подорожніх з міста. Залізнична дорога з Києва до Бреста оминула Луцьк, тягнучись за кілька верст від міста. Неможливо, щоб наявність цієї дороги не вплинула і на Луцьк.
За останніми статистичними даними з 1862 року, бюджет міста Луцька становить 12956 рублів. Магазинів у містечку в той час було 118, інших торгівельних закладів 36, фабрик 4 – на міські потреби, різних ремісників 282. Тут буває 3 річні ярмарки, але загалом вони, як і вся промисловість міста, незначні.
Дізнавшись про сучасне старого міста, прогуляймося по його руїнах минулого. Надщерблені мури старої твердині, обпечені стіни костелів, румовища церков, цвинтарів, могили і вали - такі образи тепер намалює нам око. Привітаймо пам'ятки – сліди давньої величі міста, єдині рештки його кращих часів.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
