Встановилася приблизна схема новорічних гулянь, якої всі звикли дотримуватися. Посидіти вдома з рідними, гульнути з друзями «на хаті», або взагалі забратися з міста – звичні для всіх речі.
Традиції новорічних масових гулянь в Луцьку в добу «стаханівських п’ятирічок та приголомшливих успіхів у соціалістичному будівництві» були трохи іншими. Пропонуємо короткий фоторепортаж про те, чим жив Луцьк новорічний та зимовий.
Був час, коли ялинка стояла біля цуму і крутилася
За кілька днів до нового року на ринку організовувався спеціальний передноворічний ярмарок. З навколишніх сіл та колгоспів скликалися представники, які привозили вироблені товари. Запрошення на ярмарок публікувалося в місцевій пресі. Наприклад, «Радянська Волинь» напередодні 1971 року писала:
«На луцькому колгоспному ринку відбувається передноворічний базар. Для продажу на передноворічному базарі просимо вивезти: м’ясо, сало, овочі, фрукт та інші сільськогосподарські продукти. На передноворічному базарі організована зустрічна торгівля промисловими і продовольчими товарами та обслуговування громадським харчуванням.»
У місцях торгівлі часто можна було почути виступи музичних колективів.
Хто не хотів відвідувати масових святкових заходів на холодних вулицях, у Бюро добрих послуг міг замовити додому Діда Мороза зі Снігурочкою. Наперед можна було домовитися за подарунки, які вони принесуть. До речі, вбрання новорічних героїв шилися майже виключно на місцевих фабриках.
Новорічні ялинки мали особливість – їх встановлювали на механізми, які обертали красуню навколо осі. В центрі Луцька було 2 такі місця: спершу біля центрального універмагу, а з середини сімдесятих – біля театру.
Загалом же по місту встановлювалося більше десяти ялинок у різних районах. А біля електроапаратного та пластмасового заводів узагалі нічого не треба було встановлювати – суцільну посадку дерев просто прикрашали кольоровими електричними гірляндами.
На одну центральну ялинку вішали до тисячі лампочок і стільки ж різноманітних прикрас. Зазвичай її привозили із навколишніх волинських лісництв. Висота як правило сягала 22-25 метрів.
Традиційним місцем сімейного фотографування була ялинка з новорічними інсталяціями біля фонтану. Сьогодні тут більше не встановлюють нічого – механізм обертання захований під шаром плиткового покриття майдану.
А ще радянські Діди Морози вирізнялися своїм кумедним виглядом. Вони часто були смішні, а іноді й страшні, як на фото нижче.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
