Або чому Гунчик – поганий губернатор

24 липня виповнюється рік, як Володимира Гунчика призначено на посаду голови Волинської облдержадміністрації. Цей непростий рік для України загалом та Волині зокрема минув під знаком війни на сході, курсу на децентралізацію, поглиблення соціального невдоволення та імітації реформ. З одного боку, маємо пристойні показники виконання зведеного бюджету області – за шість місяців 2015 року перевиконання становить 134,9 відсотка, що в абсолютних числах вимірюється понад 200 млн гривень.

З іншого – інфляцію на Волині 141,3 % порівняно з груднем 2014 року. Маємо знецінену гривню, шалений ріст цін на житлово-комунальні послуги та проблеми з мобілізацією. Зрештою, не всі показники (й негативні в тому числі) залежать від діяльності губернатора. Часто вони є інертними, тобто показують ефект від роботи попередників. Зрозуміло, що голова ОДА не виробляє сам промислової продукції, не вирощує зерна, врожайність якого підвищилася на 4 ц/га, не народжує самотужки дітей, щоб посідати перші позиції у всеукраїнському рейтингу губернаторів. Але голова ОДА – це та людина, якій потрібно визначати стратегічний курс області та робити правильні акценти в державній політиці на місці.

Головне – це вміння налагодити діалог влади з громадськістю: з містянами й селянами, з шахтарями та держслужбовцями, з робітниками та бізнесменами, з учителями та медиками, з військовими та волонтерами, з правовірними різних конфесій та атеїстами, з політиками та громадськими діячами. Зрештою, для цього потрібні неабиякі дипломатичні здібності, лідерські якості та широкий кругозір. Тут і починаються проблеми…

Мобілізаційний популізм

Мене Володимир Гунчик періодично дивує своїми заявами. Інколи думаєш: «Як? Як людина, яка обіймає настільки високу посаду в області, може таке казати?» Здається, що елементарні речі, про які говорять усі довкола, незрозумілі губернатору. Гунчик і далі керує Волинською областю так, ніби це автомобільний завод. Кожен район – це цех, а голова райдержадмінстрації – начальник цеху. І тільки начальники цехів можуть мати прямий контакт із директором заводу. Майстри і робітники – записуйтеся в чергу – в перший і третій понеділки місяця з 14.00 до 17.00.

Наприклад, повідомлення «Волинського інформаційного порталу»:

«Голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик хоче розмістити групу оповіщення в приміщенні ОДА. Таку ідею він висловив 6 липня під час оперативної наради. Виконувач обов’язків начальника відділу оборонно-мобілізаційної роботи Волинського обласного військового комісаріату Геннадій Лічман розповів, що в рамках шостої черги мобілізації, яка стартувала 19 червня, оповіщено тільки 25 %. Голова ОДА Володимир Гунчик зауважив, що варто розмістити додаткову групу оповіщення в Шацькому районі, адже зараз – курортний сезон, тож там збереться чимало військовозобов’язаних, яких не вдалося оповістити за місцем проживання. Володимир Гунчик висловив ідею розмістити ще одну групу оповіщення в приміщенні ОДА. «У нас дуже багато охочих поспілкуватися з головою облдержадміністрації, і мені дуже цікаво, чи потрапляють вони під призов», – заявив очільник області.

Нагадаємо, що 3 липня до Володимира Гунчика прийшли місцеві активісти з питаннями щодо призначення керівництва Волинської митниці. З головою ОДА вони не зустрілися, натомість посварилися між собою».

Із цього короткого повідомлення маємо щонайменше три проблеми. По-перше, невміння спілкуватися із громадськими активістами. Бачити їх не опонентами, а партнерами і спільно розв’язувати проблеми в області. По-друге, бачимо системне нерозуміння потреб громадян та невміння їх мотивувати.

Можливо, замість залякування потрібно їх заохотити? Адже відправлення синів Володимира Гунчика і Миколи Романюка в АТО матиме набагато сильніший ефект для підняття бойового духу волинян, аніж ловити їх на вулицях і вручати повістки. По-третє, спостерігаємо відсутність здорового глузду в питаннях розвитку районів. Тобто публічно заявивши, що всім військовозобов’язаним на Шацьких озерах вручатимуть повістки, Гунчик зменшив кількість відпочивальників не лише з Волині, а й з інших областей. Це означає, що туристи менше залишать коштів, відповідно, менше заробить місцеве населення, менше куплять місцевих товарів і послуг тощо. І зовсім не факт, що такий крок дасть змогу успішно виконати мобілізаційний план.

Реформаторський пофігізм

Очевидно, що Володимир Гунчик також не має бачення розвитку держави. Наприклад, з жовтня 2010 року на Волині реалізовувався експеримент із монетизації пільг на електричну енергію. За чотири роки дії цього експерименту було охоплено понад 100 тисяч пільговиків області. Монетизація пільг з оплати електроенергії забезпечувала адресність надання соціальних виплат. Експеримент сприяв становленню соціальної справедливості та спрощенню порядку надання пільг з оплати електроенергії.

Виникали вагомі стимули до економного споживання енергоресурсів, адже економлячи споживання електроенергії, пільговики все одно отримували грошову компенсацію у повному розмірі. Також монетизація пільг є важливою складовою для демонополізації і створення конкурентних умов на ринку електроенергії та газу.

Своєю чергою, без формування реальної конкуренції на ринках електроенергії та газу неможливо суттєво знизити споживання енергоресурсів, підвищити ефективність української економіки. І ось чергове повідомлення «Волинського інформаційного порталу»:

«Експеримент із надання адресної допомоги на електроенергію, що проводився на Волині, у 2015 році не продовжили. Про це стало відомо 30 січня під час розширеного засідання колегії департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації. Експеримент із надання пільг у грошовій формі з оплати електроенергії в області на Волині проводився із жовтня 2010 року. Про це розповіла директор департаменту Оксана Гобод. За її словами, експериментом охопили понад 90% пільговиків. У 2014 році з державного бюджету для надання адресної допомоги на електроенергію профінансували 12,1 мільйона гривень. Разом із тим, Оксана Гобод зазначила, що у 2015 році уряд не продовжив дію експерименту. Відповідно, органи соціального захисту передають функції нарахування пільг з оплати електроенергії до ПАТ «Волиньобленерго». Тобто повертаються до старої схеми надання пільги, коли енергокомпанія отримуватиме компенсацію з державного бюджету у вигляді субвенції».

Отож, чому було припинено експеримент, який гарно себе зарекомендував на рівні України? Справді, документи, потрібні для його продовження, було подано до Кабміну. Проте у таких справах важливе не лише формальне подання, але й лобіювання потрібних рішень у вищих коридорах влади. Про це знав Борис Клімчук, але не знає Володимир Гунчик. Імовірно, саме тому Волині було відмовлено у продовженні експерименту. Адже ніхто не доводив його потрібності саме зараз. А все, що робила «попередня злочинна влада», виявилося незрозумілим і неправильним. Тому все те прогресивне, до чого волиняни йшли чотири роки, в одну мить кануло в лету.

Культурний атавізм

Незабаром уже вдев’яте на Волині відбудеться фестиваль «Бандерштат». Розпочав він свою історію ще у 2007 році та має на меті популяризувати ідею українського націоналізму, патріотизм та українську культуру. Це не просто музичний фестиваль, але й майданчик для обміну ідеями, зустрічей з однодумцями. Якщо на перших «Бандерштатах» більшість учасників були місцевими, то сьогодні значна кількість – приїжджі гості. Такий собі культурний туризм до Луцька. «Бандерштат» став не просто однією з візитівок Луцька, яка популяризує місто. Він має й суто практичне значення. Адже тисячі туристів, що приїздять до міста, гривнею підтримують його інфраструктуру.

Навіть за часів Януковича оргкомітет «Бандерштату» отримував підтримку з облдержадмінстрації. Ні, не фінансову, але організаційну. Адже потрібно подбати не лише про запрошення музичних гуртів, але й про безпеку та комфорт його учасників. І зрозуміло, організаторам набагато легше, коли державні чиновники їм допомагають, а не створюють перепони. Що ми маємо цього року? Мало того, що не створено координаційний центр, який допоміг би залагодити наявні питання (наприклад, із чергуванням машин швидкої допомоги та пожежних), то рядові працівники різноманітних відділів, управлінь та департаментів отримали негласну вказівку від керівництва ОДА жодним чином не допомагати у проведенні «Бандерштату». Добре, що хоч не заважати…

І це – після повалення Януковича, який не палав любов’ю до націоналістів!

Управлінський катаклізм

Прикро, але створюється враження, що зараз до влади прийшли філістери.

Я довго шукав літературний відповідник цьому поняттю, допоки не натрапив на статтю в «Дзеркалі тижня». Що я маю на увазі? У часи президентства Леоніда Кучми ми мали більш-менш професійний склад держслужбовців. Кажу про вищий та середній рівень управління. Після Помаранчевої революції багатьох із них звільнили, натомість набрали нові кадри – ідеологічно правильні, але не завжди професійніші. За Януковича частково повернулися «старі кучмісти», а частково – молоді й нахабні «професіонали» з родинними зв’язками на Донбасі.

Що ми маємо після Революції Гідності? Більшість керівників, що були при Януковичу, потрапили під закон про люстрацію. Іншу частину старих професійних кадрів змусили піти на пенсію, прописавши відповідні норми до законодавства, коли пенсіонерам стало невигідно працювати в держапараті. Соціальні ліфти не запрацювали, але й колишніх помаранчевих до влади теж не пустили, бо «колишні». Натомість на керівні посади прийшли ті «нові», хто за помаранчевих часів був на других-третіх ролях в силу своїх інтелектуальних чи лідерських здібностей. Люди з обмеженим світоглядом, яких цікавить тільки влада як така. Звісно, з цього правила є й свої винятки.

---

Що ж хочеться побажати Володимиру Гунчику в наступні місяці його роботи? Більше спілкуватися з громадою. Адже жодного уроку тут губернатор так і не виніс. Почав свою діяльність на посаді з «пробіжки» від громадських активістів, ще й отримав за це яйце в лоб; і закінчує рік діяльності прес-конференцією з медіа, відводячи на запитання лише 20 хвилин.

Володимире Петровичу! Спілкуйтеся з громадою частіше! Адже ефективний діалог між владою й громадськістю – запорука безпеки та добробуту в області.

 

 

Філістер (нім. Philister – філістимлянин) – людина з обмеженим світоглядом, самовдоволена, яка не цінує знання, науку, не розділяє естетичних або духовних цінностей; неосвічений обиватель, що відрізняється лицемірною, святенницькою поведінкою; людина без духовних потреб. Філістер також є людиною заскорузлою, дріб’язковою, без ідеалів, зарозумілою, рабом міщанської моралі. Філістер спирається на традицію, не виявляючи соціальної гнучкості й також не знаходячи стабільної опори в собі. Поняття спочатку виникло у студентському середовищі міста Єни наприкінці XVII століття внаслідок кривавих сутичок між студентами університету та городянами-бюргерами. Так називали не пов’язаних з університетом городян, які обирали стосовно студентів таку ж позицію, як філістимляни стосовно євреїв. У 1693 році під час промови на похованні одного зі студентів, вбитого городянами, пастор процитував біблійні слова Даліли з її звернення до Самсона: «Філістимляни на тебе, Самсоне! – Старий Заповіт, Сд. 16:9» Англійський поет і культурний критик Метью Арнолд (1822–1888) адаптував і застосовував німецьке слово «філістер» для позначення антиінтелектуалізму у своїх творах.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.