В останні дні перед святкуванням 25 річниці Незалежності в Луцьку сталася сильна злива, яка затопила багато вулиць по коліна, а десь і по пояс.

Природне явище стоїть вище за політичні події, війни, і часто, на жаль, – навіть за наукові і високотехнологічні заходи із запобігання наслідкам стихій. Волинь також має свою «історію катастроф». Бували тут землетруси, посухи, пошесті, морове повітря, паводки. 20 травня 1960 року територією Волині пронісся сильний буревій, якого давно вже не знали…

Як жило місто у переддень

Це був звичайний травень радянського обласного центру. Вже відходили паради на «майські», ленінські знамена скрутили й кинули у сирі підвали до наступних дат, а на Стиру перші судна відкривали навігацію. Нічого не віщувало біди.

Тоді Луцьк ще не був таким великим, як зараз. «Теремнівський поворот», де стояв пам’ятник Богдану Хмельницькому, вже вважався далеко від міста. На центральній вулиці Леніна уже відкрив двері новенький Обком у стилі сталінського ампіру. Поруч – от-от мали здатися в експлуатацію будівлі для партійних управлінців і соціалістичних трудящих з кінотеатром «Хроніка». Навколо споруджувався видовищний природно-архітектурний ансамбль з виглядом на стару забудову міста. Це вже пізніше місце з фонтаном тут стане відоме як «сльози Ілліча». Самого ж пам’ятника Іллічу тоді ще не було.

До речі, центрального парку також не було. Точніше, був, але в іншому місті. Половина сучасного Театрального майдану – це колишній міський парк, закладений ще в часи правління імператора Миколи ІІ. Тоді – «городской садъ». Цікавий і показовий приклад з тим садом – про те, як Луцьк зміг перенести центральний базар (під православним собором) і на його місці розбити парк.

Він направду був важливим місцем відпочинку лучан 1950-1960-х років.

 

Людно біля парку. Позаду фотографа - місце майбутнього цуму, парк - справа, авто повертає на нинішній проспект Волі.

 

«Парк мав форму правильного квадрата з великою круглою клумбою у центрі. Від неї вусебіч розходилося вісім утрамбованих піском і, здається, товченою цеглою рівненьких доріжок-алей. Обабіч них стояли довгі садові лавки. Уздовж однієї з алей тягнувся ряд засклених вітрин (добрий десяток) зі свіжими газетами, там же стояв критий літній павільйон, де можна було почитати газети, журнали і навіть книжки. Іноді під вечір у парку з’являвся військовий духовий оркестр, і тоді довкола центральної клумби влаштовувались танці. Пил стояв стовпом, однак ніхто не звертав на це уваги. Бували там танці і під баян. У дні, коли у соборі правилась Божа служба, в парку полюбляли посидіти і погомоніти літні і старенькі мешканці міста. Для Луцька цей парк був чимось на зразок оазису в пустелі», - розповідав старожил Іван Головня.

Тодішній Луцьк ще був цікавий тим, що можна назвати «інтегрованістю епох». Соціалістичний лад ще не встиг достатньо часу погосподарювати, щоб стерти сліди міжвоєнної доби. Трилінка, яку сьогодні здирають з вулиць Луцька як шкіру, змушуючи душу міста кровоточити, тоді була звичайним і зрозумілим явищем. Вона гарно вписувалася під колесами московських ЗІСів.

 

Автобус ЗІС їде по трилінці в Луцьку

 

Вулиця Сталіна – одне з улюблених місць для прогулянок.

«На Стометрівці уся публіка була зайнята тим, що, висловлюючись високим «штилем», дефілювала з кінця в кінець вулиці. Цілий вечір безперервним потоком рухався в обох напрямкам багатолюдний строкатий натовп, над яким стояв нестихаючий гамір. Ходили гуртами, парами і поодинці – доки не стрінуться товариші, друг чи подруга. На Стометрівці призначалися зустрічі і побачення, там найчастіше знайомилися. А втім, зустрічі не обов'язково було й призначати — кожен знав, що рано чи пізно побачить тут потрібну людину. Тільки велика негода могла «відмінити» Стометрівку», - згадували старожили.

Одного дня негода сталася...

Прогноз погоди попереджував

Телебачення в Луцьку тоді ще не було в принципі. Єдина можливість дізнатися найоперативніші новини – радіо. Виходили й газети. Але вони поступалися в оперативності, хоча були масовим явищем.

Головна міська газета – «Радянська Волинь». Розгорнувши її зранку 20 травня, волинянин бачив стандартні заголовки тодішнього життя. На головній шпальті – про Микиту Хрущова і його промову на аеродромі в Берліні.

«Дорогі товариші і друзі, жителі міста Берліна! Ми прибули до вас на дружнє запрошення уряду Німецької Демократичної Республіки. Спасибі вам за це запрошення, ми раді знову побувати на соціалістичній землі німецького народу. …Уряд США зірвав нараду на найвищому рівні…», - ну, і далі за текстом риторика, яка не змінилася й досі.

Розповідалося також про комсомольців, які в довоєнному Луцьку бойкотували уроки з релігії. Заочний відділ Рівненського кооперативного технікуму подав оголошення про набур учнів, а Президія Верховної Ради СРСР створила Головне управління з використання атомної енергії.

Колонка з прогнозом погоди подавалася не завжди, але 20 травня 1960 року було п’ятницею і прогноз був важливим для тих, хто у вихідні працює на городах, або просто збирається розпланувати вихідні для відпочинку. Звичайно ж, тільки активного – пасивний відпочинок не вітався.

Трудящий, який купив «Радянську Волинь», по дорозі на роботу читав таке:

«За даними гідрометеорологічної служби, сьогодні в Луцьку та області слід чекати хмарну з проясненнями погоду, місцями короткочасний дощ, гроза. Вітер західний, помірний, іноді сильний. Температура 17-22 градуси. В наступні два дні буде утримуватись тепла погода, місцями короткочасні дощі. Вітер помірний, інколи сильний».

 

Прогноз погоди в газеті «Радянська Волинь», 20 травня 1960

 

Але кого може стривожити «помірний і сильний вітер»? Прогнози таке передають часто, але зазвичай нічого лихого не стається. Тож і цього разу попередження було повністю проігноровані. А до катастрофи залишалися лічені години.

«Гроза ударила внезапно»

Отже, 20 травня вся Волинь вирушила спокійно на роботу, у школи, садочки, комуністичні канцелярії. А тим часом ніхто й не помітив, як із Середземного моря на область наближалися великі маси теплого повітря. Власне, тепло стало ще з 19 травня – до 27 градусів. А тим часом із півночі насувався величезний вал холодного повітря температурою 15-20 градусів.

Приблизно в обід обидві маси стали зустрічатися і утворювати вихроподібний циклон. Почалися тертя повітряних мас, конденсація пари у воду. А тим часом трудящі вже мріяли про вихідні. Малеча плекала надії на суботні мультики в кінотеатрі і морозиво. Комунальники матюкалися, кладучи асфальт. Річкою Стир на прогулянковому катері 150 учнів 1-4 класів відправилися у плавання.

Небо поволі темніло і вже стало ясно, що на вечір може бути дощ. Хмари згущувалися, але якої сили буде дощ, ніхто сказати не міг.

-Возьми зонтик, встретимся у «Родины», - сказав начальник другої дільниці хлібзаводу Володимир по телефону своїй коханій Ірині о 16:30.

Проте ані морозиву, ані побаченню здійснитись не судилося. Першою тривогу відчула звірина. Спостережливі почали помічати, що тварини ховаються, собаки намагаються забитися у найвіддаленіші кутки, птахи якось дивно літають. Як це було, розповідає мешканка Струмівки Ганна Сидорчук.

«Я тоді була на подвір’ї. В минуті стало темно, гуси паслися біля сажавки, і всі бігом забігли на подвір’я, почали гелготати і бігати як ненормальні. Кури літали і хотіли сховатися. Я бігом їм відкрила хліва. Свині рохкали, не то їсти хотіли, не то вже не знати шо їм було. Вони все відчували, вони знали, треба ховатися. І тоді як почався сильний вітер…», - згадує вона.

Вітер здійнявся о 18:05 і одразу переріс у бурю. Кожен де був – зненацька опинився в небезпеці. Великий героїзм проявили капітан і матроси катера, які вже в сильний вітер таки змогли направити дітей з катера на берег. Вітер посилювався і став перевертати все, що погано лежало, висіло, коливалося у повітрі. Він крутив і здіймав предмети, перевертав дерева, зривав шифер, а то й цілі дахи, й одночасно починав заливати усе водою. Злива була такої сили, що її потім порівнювали із тропічними зливами південних країн. Ситуація погіршилася градом, яким лупив по всьому, розбивав шибки, нівечив дах, якому пощастило не бути зірваним ураганом.

Високий шпиль лютеранської кірхи не витримав тиску – його завалило на землю.

 

Кірха без шпиля в радянський час до початку дев'яностих - наслідок бурі в 1960 році

 

З сусідньої Покровської церкви зірвало дах і дві маленькі бані. Фотограф Ірина Левчанівська намалювала вигляд церкви після буревію.

 

Покровська церква після бурі без даху на малюнку Ірини Левчанівської

 

Зірвало старий черепичний дах із дзвіниця біля костелу. Обшарпаною вона потім ще довго стоіла, бо навіть на фото 1969 року вона ще мала поруйнований вигляд.

 

Дзвіниця без даху. Фото 1969 року Богдана Колоска

 

Стихія в режимі катастрофи лютувала рівно півгодини. Далі почалася небаченої сили злива і тривала кілька годин. Люди були дуже налякані. Ближче до півночі дощ став стихати. Радіо не працювало, світла не було. Через систему протиповітряної оборони стали передавали екстренні повідомлення. На вулиці міста виїхали військові автомобілі з гучномовцем, через який стали оповіщувати населення про подію, закликати до спокою та порядку. Всі служби були негайно підняті. Не спали солдати усіх військових частин. Усі виїхали на розчищення завалів.

Перші сили кинули на стратегічні об’єкти. Водоканали, радіомережу, електростанцію і хлібзавод відновили через 6 годині після завершення урагану. До ранку сполучення основними дорогами відновили. Інші комунікації – за можливістю.

Всі школи, лікарні, культурні заклади, сквери, малі архітектурні форми були понищені. 14 людей отримали важкі травми і були госпіталізовані.

«Для охраны социалистической собственности и наведения порядка в городе органы милиции вместе с народными дружинниками были переведены на казарменное положение. Случаев грабежа и нарушении общественного порядка не было», - ішлося у доповідній записці Луцького міськкому.

Поволі на вулиці міста стали виходити мешканці і всі разом ліквідовували наслідки буревію. За різними оцінками, щодня протягом трьох днів на прибирання виходили 15-20 тисяч лучан. Суботник виявився незапланованим.

Допомога і відновлення

Насправді негода лютувала не тільки в Луцьку. Буревій захопив Нововолинський (зараз – Іваничівський), Локачинський, Торчинський, Луцький райони. Постраждала і сусідня Польща, особливо Жешувське і Люблінське воєводство. У Краківському воєводстві через блискавки почалися лісові пожежі. Жешув майже повністю залишився без телефону і світла, пошкоджено багато будинків і в навколишніх селах.

 

Повідомлення в газеті «Радянська Волинь»

 

Цікава статистика щодо відновлювальних робіт у Волинській області. Ремонтували: 1638 житлових і комунальних будинків, 194 адмінбудівлі, 2070 приватних будинків, 18 шкіл і 13 лікарень, 50 промислових об’єктів. Загалом витратили 32 мільйони рублів. Збудували окремі будинки для мешканців. Відповідно до постанови Ради міністрів УРСР від 30 травня для ліквідації наслідків стихійного лиха Луцьку виділили 10 тисяч квадратних метрів стандартних будинків. Це дерев’яні будинки, які в Луцьку одержали своєчасно.

Обласна рада виділила на ліквідацію 21,5 мільйона рублів.

Допомагали і з інших куточків країни. На ліквідацію в Луцьку відправили 40 вагонів скла костянтинівського склозаводу, 54 вагони цементу зі Здолбунівського цементного заводу, 1000 тонн борошна, 20 вагонів руберойду з Одеського руберойдового заводу, 26 вагонів шиферу від Київського шиферного заводу, 8 вагонів толі Славутського толевого заводу, 113 тонн лісоматеріалів, хвойних і листяних, зі складу «Укрглавлесбумснабсбыта», 6 вагонів покрівелдьного заліза з Київської метолобази, 2 вагони цвяхів.

Відновлювальні роботи тривали аж до кінця року.

Чому так сталося?

За кілька днів у «Радянській Волині» начальник обласного гідрометбюро М. Сосєдко пояснив причини такого сильного урагану. Вся справа – у зустрічі теплих і холодних повітряних мас, які і створили стихію. Наводимо його замітку.

«Надвечір 20 травня на півдні нашої області спостерігався виняткової сили шквал. Він пронісся з заходу на схід над Нововолинським, Локачинським, Торчинським, Луцьким і частково іншими районами смугою в 25—30 кілометрів ширини, залишивши після себе численні сліди руйнувань.

В тих місцевостях, де проходив шквал, протягом півгодини бушувала стихія, швидкість вітру перевищувала 40 метрів за секунду (більше 12 балів). При вітрі 18—20 метрів за секунду — уже буря. По своїй інтенсивності цей шквал нагадує урагани, що бувають в південних країнах під час тропічних циклонів.

Виникнення такого незвичайного явища пояснюється своєрідними особливостями атмосферних процесів над східною частиною Польщі та північним заходом України. 20 травня через західні області України проходила смуга низького тиску, зв'язана з циклоном, що переміщувався з Прибалтики на центральні райони європейської території Союзу. В цій смузі низького тиску пролягав холодний атмосферний фронт, який розділяв тепле і холодне повітря. Протягом 19 та першої половини дня 20 травня на територію Волині з Середземного моря прийшло дуже тепле повітря. Температура його вдень досягала 27 градусів.

У другій половині дня 20 травня за холодним фронтом (в Польщі) почалось вторгнення з півночі холодних повітряних мас з температурами 15—20 градусів.

Холодне повітря швидко розширилось в південному напрямку. В результаті такого двостороннього руху повітря різко збільшились контрасти температур і відповідно склалась велика різниця тиску повітря на невеликій відстані. Таке становище призвело до виникнення вихру — невеликого циклона.

 

Буря в Бресті 2015 року

 

В цьому вихрі холодне повітря почало швидко витісняти тепле вгору. Бурхливе підняття теплого повітря і конденсація водяної пари в ньому обумовили випадання злив. Холодне повітря рухалось у вигляді величезного валу, причому нижні шари повітря в ньому завдяки тертю мали меншу швидкість, ніж верхні, які обвалювалися вниз, перекочуючись.

З таким незвичайним переміщенням повітряних мас і зв'язане явище шквалу. Вихор втратив свою силу в районі Цумані в зв'язку з тим, що тепле повітря повністю піднялось угору холодним повітрям і контрасти температур зникли. За останні 70 років на території нашої області не відмічалось шквалів з таким ураганним вітром, хоч слабкі шквали спостерігаються досить часто при проходженні холодних фронтів.»

***

Наслідки стихії ліквідували. Довгий час про неї в Луцьку нагадувала тільки «лиса» безшпилева вежа кірхи і спогади про безпомічність перед силами природи.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.