Нещодавно масштабна реклама магазину вживаного одягу на вулиці Лесі Українки в Луцьку так вразила громадськість своїми формами і кольором, що спричинила гостру реакцію активних лучан. На сірому фоні будинку майоріли на червоному кількаметровому тлі білі літери, а поруч розмістили магазин, власники якого перефарбували частину своєї стіни у яскраво-салатовий колір.

Потому на сайті «Єдина система місцевих петицій» оприлюднили ініціативу, в якій ідеться про вимогу до власників магазину на вулиці Лесі Українки змінити вивіску на більш прийнятну. Як писали «Хроніки» у минулому номері, реакція працівників КП «Луцькреклама» не забарилася, і підприємця зобов’язали вивіску прибрати, оскільки за своїми параметрами вона відповідає поняттю реклами, дозвіл на встановлення якої йому не надали. Нині конструкція завішена чорним полотном.

Однак подібна картина в Луцьку – не рідкість. Уздовж усієї міської пішохідної стометрівки, не кажучи вже про інші райони міста, – строкаті назви магазинів, продуктових крамниць, кав’ярень, що дисонують між собою, з міською архітектурою, а часом і зі здоровим глуздом. Чи може турист за брамою цього стилю «шанхай» розгледіти архітектуру міста? Чи доречно виділяти власний магазин будь-яким способом? Чи не перетворюється Луцьк, а особливо його центральна частина, як максимум – на районний центр, а не місто, що цьогоріч святкувало 586-ту річницю з’їзду європейських монархів?

СЛОВО ЗА ЛУЧАНАМИ

Опісля резонансу із вивіскою на вулиці Лесі Українки на сайті «Єдина система місцевих петицій» з’явилася нова громадська ініціатива. У ній містяни закликають підтримати ідею «масштабної зачистки міста від рекламного сміття».

«Луцьку потрібна чистка від візуального забруднення, до якого призвело заклеювання вулиць зовнішньою рекламою. Вона спотворює місто. Замість того щоб створювати єдиний малюнок, який гармонійно поєднується з будівлями Луцька, вона покриває їх великими брудними плямами. Це стосується і великогабаритної реклами, і частини вивісок. На жаль, більшість бізнесменів дбає про привернення уваги клієнта, а не про вигляд міста, в якому він працює. Ми знаємо, що в Луцьку є Порядок, який регулює вигляд зовнішньої реклами. Однак очевидно, що він неефективний», – пишуть автори.

Відтак просять міську раду цивілізувати рекламу, змінивши зазначений Порядок. При цьому авторами змін мають бути не чиновники, а експерти у галузях дизайну та містобудування, ймовірно, й з-за кордону.

«Також пропонуємо заборонити великогабаритну рекламу в центрі міста взагалі. Приміром, не лише білборди навпроти ЦУМу, але й великі розтяжки на «Пано». Ці «об’єкти реклами» замінити на великі малюнки вуличних митців, скажімо, мурали», – пропонують автори петиції.

Станом на 18 листопада петиція набрала 331 голос у підтримку. Цього достатньо для того, аби документ розглянули органи влади.

ПИТАННЯ ВИЗРІЛО

На резонансний випадок із вивіскою на вулиці Лесі Українки відреагували й місцеві чиновники. Зокрема, на оперативній нараді 17 листопада перший заступник міського голови Тарас Яковлев заявив, що на розсуд громадськості винесуть проект Концепції розміщення вивісок у Луцьку.

Віце-мер пояснив, що у місті ще з 2011 року діє Концепція розміщення зовнішньої реклами, а ось щодо вивісок – питання висить у повітрі.

«У місті був резонанс у зв’язку з не зовсім якісною рекламою. Ми попрацювали з цим підприємцем, втім зараз визрів той час, аби мати нормальну власну Концепцію розміщення вивісок у Луцьку. Проект концепції є. Його оприлюднять, аби громада мала можливість взяти участь у підготовці цього документу. Після проходження усіх регуляторних процедур цю Концепцію винесуть на розгляд міської ради, аби таких випадків, як стався, більше не було», – зауважив Яковлев.

Посадовець каже, що сподівається на розуміння підприємців, однак не виключає того, що бізнесмени будуть проти таких змін у нормативній базі. Адже багатьом із них доведеться змінити свої вивіски. Для розробки нового дизайну, що задовольнятиме вимоги Концепції, потрібні будуть витрати. Окрім цього, згідно з вимогами документу, нові вивіски можуть бути не такими яскравими, як цього хотіли би підприємці.

«Є багато вивісок, які не підпадають під поняття реклами. Ми не маємо права їх демонтувати, бо немає Концепції. Проект такого документу ми розробили ще два роки тому. Однак його не хотіли виносити, бо то криза, то ще якісь несприятливі явища, а витрати будуть досить серйозними для багатьох підприємців. Думаю, що нині це питання на часі. До обговорення Концепції будемо залучати і підприємців, аби вони вносили свої пропозиції», – додає віце-мер.

Подібні документи, зі слів посадовця, діють у Львові, Івано-Франківську, Вінниці, Житомирі та інших містах. Звісно, це не означає, що ситуація там повністю під контролем, оскільки підприємці нерідко судяться з органами місцевого самоврядування саме через законність встановлення рекламних конструкцій чи вивісок.

Зрештою, як пояснюють спеціалісти, питання вивісок висить у повітрі загалом на рівні українського законодавства. Закон про рекламу є, а ось окремий нормативний документ такого рівня про вивіски відсутній. Це і породжує низку юридичних колізій, судової тяганини і зрештою – зовнішнього хаосу на стінах міських будівель.

ЩО КАЖЕ ЗАКОН ПРО РЕКЛАМУ І ВИВІСКИ

Відповідно до закону України «Про рекламу», зовнішня реклама – це та, що розмішується на спеціальних і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Законодавець визначив, що втручатися у зміст реклами органи влади не мають права. Утім це не означає, що підприємці можуть розміщувати що заманеться. Адже реклама не має містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності, або ж можуть негативно вплинути на дітей. Є ще низка заборон, як-то реклама тютюну чи алкоголю, несертифікованої продукції тощо.

Щодо зовнішньої реклами, то її можна розміщувати на основі дозволів, які надають виконавчі органи відповідних рад, обласних державних адміністрацій. З тими ж підприємцями, які не дотримуються правил, у Луцьку працює спеціалізоване підприємство «Луцькреклама», яке інспектує ситуацію, скеровує до інспекції захисту прав споживачів листи, на основі яких на недобросовісного рекламодавця можуть накласти штраф.

Розміщувати рекламу на території будинків можна за згодою їх власників або уповноважених ними органів. Вона має відповідати вимогам техніки безпеки, дорожньої ситуації, а також затвердженої у 2011 році Концепції розміщення зовнішньої реклами в Луцьку.

Згідно з Концепцією, місто поділили на кілька зон: історичний центр, центральна частина поза історичним центром, територія спальних районів, садибної забудови, розміщення промислово-виробничих об’єктів. Залежно від того, про яку зону йдеться, можна говорити про можливість розміщення там певного виду реклами. Окрім цього, Концепція регулює, який вигляд має мати реклама у тій чи тій зоні. Тому свого часу з центральної частини міста зникли білборди, а з вулиці Лесі Українки – штендери (виносні щити). Власникам бордів просто не продовжили термін розміщення конструкцій.

Втім питання розміщення вивісок, їхнього зовнішнього вигляду практично не врегульоване. У Концепції розміщення зовнішньої реклами в місті лише йдеться, що у Старому місті розміщення вивісок треба погоджувати з дирекцією історико-культурного заповідника. А у законі про рекламу є визначення поняття «вивіска».

«Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище за перший поверх або на поверсі, де розташоване власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою», – йдеться у нормативному акті.

Тобто законодавець прописує лиш дві умови: зміст інформації та місце її розташування. Натомість у Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, які затвердив уряд, зазначено, що вивіска не має перевищувати 3 м2. Такі юридичні тонкощі дозволяють судам подекуди виносити кардинально різні рішення: або ж на користь підприємства муніципалітету, або ж на користь підприємця.

ЩО ПРОПОНУЄ ПРОЕКТ КОНЦЕПЦІЇ

Проект концепції розміщення вивісок у Луцьку – лише первинне напрацювання, яке буде змінюватися залежно від результатів громадського обговорення. Воно окреслює зовнішній вигляд вивісок, архітектурні, інформаційні, технічні вимоги, зауваги щодо освітлення, визначає правила розміщення та порядок демонтажу таких конструкцій.

Згідно з проектом документу, вивіска – це елемент оформлення фасаду, що містить інформацію про підприємство (включаючи герби, емблеми, знаки для товарів та послуг), яке займає це приміщення. Окрім цього, вивіска може містити дані про час роботи, профіль діяльності. Водночас вивіска не може нести переліку товарів та послуг, її розмір не має перевищувати 3 м2, а відстань від площини фасаду до лицевої поверхні – не більш як 10 см.

Окремо є поняття інформаційної таблички. Це вивіска державних, комунальних, приватних підприємств, установ, організацій, громадських організацій, що не перевищує 0,5 м2. Вона має розміщуватися на фасаді біля входу, містити інформацію про час роботи, ім’я структури, профіль діяльності, якщо це не випливає з назви. Вона не може розміщуватися вище за перший поверх, або ж може бути на поверсі, де розташоване власне чи орендоване приміщення.

Розміщення вивісок на фасадах будівель має відповідати стилістиці стіни, не пошкоджувати елементи архітектури, типології елементів місцевого середовища, відповідати правилам благоустрою міста. Вивіски не мають затуляти вікна, художні балкони, лоджії, цінну ліпнину, містити мовні помилки, мають бути пропорційними. Окрім цього, вивіски, що міститимуть заклики до купівлі певного товару, вважатимуться рекламою. Текст має бути написаний державною мовою, може бути продубльований іноземною.

Окрема вимога є у проекті й щодо матеріалів, з яких має бути виготовлена вивіска. Втім це стосується тих конструкцій, які розміщують на пам’ятках культурної спадщини чи в межах зон охорони цих пам’яток. Вони мають бути виготовлені з природних матеріалів, бути традиційними для місцевих ремесел, характерними для оформлення архітектурно-історичного середовища. Неонове освітлення в таких місцях дозволяється лише для внутрішнього підсвічування.

Вивіски, що не відповідати­муть Концепції, вважатимуться самовільно встановленими. Конт­ролювати розміщення вивісок буде КП «Луцькреклама». Обговорення проекту обіцяють розпочати вже незабаром. Імовірно, що цей процес триватиме й разом із обговоренням описаної вище ініціативи громадськості, що викладена в петиції.

***

Закономірно, що як і в інших містах, так і в Луцьку впровадження Концепції викличе чимало обурення з боку бізнесу. Адже з кожним роком заборон в Україні стає все більше. Зрештою, варто пам’ятати, що розміщення реклами – це кошти до міського бюджету. Підприємцям, що платять податки і створюють робочі місця, а нині подекуди просто зводять кінці з кінцями, вкрай не захочеться вчергове мати справу із чиновниками, ще одною дозвільною системою, де, як не крути, присутній людський фактор.

Втім у цій ситуації важливо, аби муніципалітет умів зважено та на умовах компромісу й діалогу знаходити спільну мову з підприємницьким середовищем, а підприємцям варто бути активнішими та долучатися до обговорення проектів, що можуть вплинути на їхню діяльність. Зрештою, для усіх сторін має бути єдина справді правильна мотивація – сприяти наведенню ладу в місті.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.